Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 40

«Ми не відчуваємо сорому…» Ви не уявляєте, скільки разів я це чула! Я знаю, що слово «сором» лякає. Проблема полягає у тому, що, коли ми заперечуємо сором, він виголошує своє право на нас. Один зі способів, за допомогою якого він прослизає у наше життя, — це перфекціонізм.

Як перфекціоністка у минулому і палка прихильниця самодостатності я вважаю надзвичайно важливим розвінчання деяких міфів про перфекціонізм, аби сформулювати визначення, яке точно опише це явище і його вплив на наше життя.

• Перфекціонізм — це не те саме, що прагнення проявити себе якнайкраще. Перфекціонізм не має нічого спільного з досягненнями і духовним зростанням. Перфекціонізм — це переконання у тому, що, якщо ми живемо ідеальним життям, бездоганно виглядаємо і досконало поводимося, то можемо звести до мінімуму чи й узагалі уникнути болю від звинувачень, осуду і сорому. Це щит. Перфекціонізм — це двадцятитонний щит, який ми повсюди волочимо із собою, вважаючи, що він захистить нас, хоча насправді це тягар, який заважає нам злетіти.

• Перфекціонізм — це не те саме, що самовдосконалення. Перфекціонізм по суті — це намагання добитися схвалення і сприйняття. Більшість перфекціоністів виховували, вихваляючи їхні досягнення і поведінку (оцінки, манери, слухняність, запопадливість, зовнішність, спортивні нагороди). Дорослішаючи, ми переймаємо цю небезпечну і виснажливу систему переконань: я — це те, чого я досягну. Догоджати. Здобувати. Досягати досконалості. Здорові прагнення націлені на себе: «Як я можу вдосконалити себе?» Перфекціонізм націлений на інших: «Що вони подумають?»

Розуміння відмінностей між здоровим прагненням до самовдосконалення і перфекціонізмом критично необхідне для того, щоб відкласти щит убік і подбати про своє життя. Дослідження показують, що перфекціонізм ускладнює досягнення успіху. Насправді він часто призводить до депресії, підвищеної тривожності, згубних звичок і паралітичного страху діяти. Цей паралітичний страх спонукає нас відмовлятися від багатьох можливостей, тому що ми надто боїмося показати світові щось, що може виявитися недосконалим. Це всі ті мрії, яких ми зрікаємося через глибинний страх зазнати поразки, помилитися і розчарувати людей довкола. Якщо ви перфекціоніст — вас жахає навіть думка про ризик; на карту поставлено вашу самооцінку.

Щоб створити визначення перфекціонізму (ви ж знаєте, як сильно я люблю словесні обгортки для своїх проблем!), я об’єднала три одкровення. Це дуже довге визначення, але, людоньки, як воно мені допомогло! Це також «найпопулярніший» запит у моєму блозі.

• Перфекціонізм — це руйнівна і нав’язлива система переконань, яка підживлює головну думку: «Якщо я ідеально виглядаю, живу ідеальним життям і все роблю бездоганно, то зможу уникнути або звести до мінімуму болюче почуття сорому, осуд і відчуття провини».

• Перфекціонізм руйнівний уже тому, що нічого ідеального не існує. Перфекціонізм — це недосяжна мета. Окрім того, перфекціоністам важливо радше здаватися ідеальними в очах інших, аніж бути такими насправді. Знову ж таки, це недосяжна мета — неможливо контролювати те, як сприймають тебе інші, скільки б часу й енергії ми не витратили на спроби.