Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 31

Якщо поруч із нами є людина, яка заслуговує на довіру, варто їй розповісти. Сором втрачає владу над нами, коли про нього говоримо. Таким чином, щоб позбутися сорому, нам потрібно бути відвертими, і варто виробити опірність до сорому, щоб цієї відвертості навчитися.

Після десяти років досліджень я виявила, що чоловіків та жінок із високим рівнем опірності до сорому об’єднують ці чотири риси:

1. Вони розуміють, що таке сором, і знають, які вимоги та очікування викликають у них цю емоцію.

2. Вони критично ставляться до суспільних вимог і очікувань, які переконують нас у тому, що бути неідеальним означає бути неповноцінним.

3. Вони звертаються по допомогу і діляться своїми історіями з людьми, яким довіряють.

4. Вони говорять про сором — вживають слово «сором», розповідають про те, що відчувають, і просять те, що їм потрібне.

Згадуючи людей, які під час опитування розповідали про трансформуючу силу щирості, — людей, які осмислювали власні історії і ділилися ними, — я усвідомлюю, що всі вони виробляють у собі опірність до сорому.

Оскільки наша самоповага і стійкість до сорому пов’язані з осмисленням досвіду, я хочу поділитися з вами однією власною історією про подолання сорому. Але спочатку я відповім на два поширені запитання про сором. Сподіваюся, це допоможе вам зрозуміти таку непросту тему і головою, і серцем.

Яка різниця між соромом і відчуттям провини? Більшість дослідників сорому і лікарів-практиків згодні з тим, що різниця між соромом і відчуттям провини вельми подібна до різниці між твердженнями «Я поганий» і «Я вчинив погано».

Відчуття провини = Я зробив щось погане.

Сором = Я поганий.

Сором стосується нашої особистості, а провина — вчинків. Ми відчуваємо провину, коли зробили щось всупереч собі або нашим уявленням про те, якими ми хочемо бути. Це бентежне почуття, але воно водночас допомагає нам. Коли ми вибачаємося за свій вчинок, компенсовуємо заподіяну іншим шкоду або змінюємо поведінку, через яку нам ніяково, провина нерідко стає мотивацією. Провина — це таке ж сильне відчуття, як і сором, але її наслідки часто конструктивні, тоді як сором зазвичай є руйнівним. Коли люди просять вибачення, прагнуть загладити провину або змінюють поведінку на кращу, найчастіше їх мотивує провина, а не сором. Під час свого дослідження я виявила, що сором насправді нищить ту частину нас, яка вірить, що ми можемо змінитися і стати кращими.

Хіба сором не стримує нас? Як і чимало інших фахівців, я дійшла висновку, що сором із більшою ймовірністю спонукатиме нас до деструктивної і небезпечної поведінки, аніж до розв’язання проблеми. Знову ж таки, людська натура диктує нам бажання відчувати себе гідними любові і близькості. Коли нас огортає сором, ми відчуваємо себе ізольованими і нікчемними. Сповнені сорому або страху перед ганьбою, ми радше поводитимемося деструктивно, нападаючи чи звинувачуючи інших. Насправді сором пов’язаний із насильством, агресією, депресією, шкідливими звичками, переїданням і знущанням.