Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 99

Наступного ранку на правому березі річки стало видно гору, і Жак Паганель, поглянувши на карту, з’ясував, що це вершина Таубара. Близько полудня флотилія пірог увійшла в озеро Таупо через один із річкових рукавів. Тубільці палко вітали квітчасту шматину, що майоріла на даху самотньої хижі, – то був їхній національний прапор.

7

Фортеця на озері

Це незвичайне озеро тубільці назвали Таупо. На його західному березі здіймалися шпилясті скелі, а на півночі було кілька гірських вершин, порослих лісом. Східний берег озера Таупо широкий і пологий; зарості чагарників перетинала дорога, а на півдні над гущавиною лісів височіли конічні вершини вулканів.

Пірога Кай-Куму перетнула невелику бухту, обігнула гострий мис і пристала біля підніжжя гори Манго. Тут усюди росли дикі кущі форміуму – новозеландського льону, зі стебел якого виготовляють мотузки, канати і рибальські сіті, а також легкі й цупкі тканини, з яких шиють одяг для знатних маорі.

На стрімкому схилі виднілося укріплене селище маорі – самі вони називають такі селища-фортеці «па». Полонених висадили з піроги і, розв’язавши, повели до гори. Стежка, по якій вони йшли, зміїлася між кущами форміуму, далі пірнула в хащі, звідки в повітря налякано злетіла ціла хмара голубів і шпаків із червонястими чубками.

Фортецю було обнесено гостроколом із міцних п’ятнадцятифутових кілків та подвійним тином із верболозу, в якому було пророблено бійниці. Всі ці зовнішні укріплення оточували близько чотирьох десятків хатин та кілька більших споруд. Бранці вжахнулися, побачивши відрубані голови ворогів, настромлені на палі іншого гостроколу. Придивившись, Паганель зрозумів, що багато з них належали англійцям, яких убили тубільці.

Резиденція вождя Кай-Куму розташувалася в глибині перед добре втрамбованим майданчиком. Саме житло споруджено з міцних кілків, обплетених гілками. Вікон не було, а єдиний отвір, що правив за двері, затуляла щільна циновка. Очеретяний дах тримався на кроквах. Їхні випнуті кінці прикрашала різьба з фігурок язичницьких божеств і вигадливих візерунків. Замість ліжок були дерев’яні ґрати, встелені матрацами з сухої папороті. Посеред хатини обладнано, очевидно, піч – яма, обкладена пласким камінням. Дим виходив крізь дірку в даху. Поряд із хатиною Кай-Куму стояли комори, трохи далі, в загородах, містилися свині й кози; всюди нишпорили худі, голодні собаки.

На майданчику зібралося близько сотні маорі. Кай-Куму мав повідомити одноплеменцям сумну звістку. З двохсот воїнів, яких він повів у бій, повернулися живими всього п’ять десятків. Важко передати відчай і лють, що охопили тубільців, уражених тяжкою звісткою. Прокльони маорі ставали все голоснішими, а жести – дедалі погрозливішими. Будь-якої хвилини оскаженілий натовп міг накинутися на полонених.