Читать «Дізнавач» онлайн - страница 114

Я там і влаштувався. Посидів трошки, заспокоївся з дороги.

Пішов на Десну — до Гришка й Вовки. Не сумнівався, що вони там.

Хлопці бовталися у воді поряд з іншими товаришами різного дитячого віку.

Завбачивши мене, хтось гукнув:

— Гришко, Вовка, тікайте!

Гришко з Вовкою вискочили з води і побігли в невідомому напрямку.

Я їх не зупиняв.

Сказав спокійно, але голосно:

— Хто сказав, щоб хлопці тікали, зараз же вийти до мене. Інакше погано буде всім. Якщо ти не боягуз, звичайно. Якщо боягуз, сиди на місці. Нехай вийдуть інші. Вони вийдуть не боягузами, а навпаки, чесними радянськими громадянами.

Вийшло п’ятеро пацанів. На невеликій глибині залишився один, намагався ховатися з головою.

Я запитав у того, що ближче стояв:

— Як його звуть? — і зневажливо кивнув у воду.

— Васька.

— Нехай сидить до посиніння. Знайдіть Гришка з Вовкою і приведіть додому. Я там буду. Скажіть, щоб не боялися. Щоб нічого тепер не боялися. Я їх перед усіма вами оголошую рідними своїми дітьми. Зрозуміли?

Повернувся і рівним кроком рушив назад.

Був певний розрахунок на враження, адже діти особливо враження й розуміють. Їм здається, якщо по-простому, то це неправда.

Гришко з Вовкою нагнали мене ще в дорозі. Не крикнули, пленталися позаду. Перешіптувалися.

Я не подавав виду. Різко обернувся і засміявся сміхом, який їм завжди подобався.

Хлопці застигли на місці.

Гришко сказав:

— Ти нас у міліцію не посадиш?

— За що? — Я здивувався і все своє здивування показав голосом і руками.

Гришко промимрив:

— Ну… Я подумав… Безпритульників у міліцію садять. Потім у дитбудинок. До Макаренка. Ми з Вовкою обговорили і проти такого. Дід помер, щоправда, але Зусель не помер? Він живий? Він кудись пішов і прийде. Ми з ним будемо жити. Так, Вовко?

Вовка кивнув.

Я запитав:

— Вам переказали хлопці, що я оголосив? Ви — мої. Ваш батько був моїм найкращим товаришем до смерті. Ваш брат Йоська у мене. І ви будете у мене. Ми заживемо разом. У Чернігові. Я ваш батько тепер. За законом.

Гришко замотав головою:

— Ні. Нам зараз хлопці сказали, що ти придурювався перед ними, ніби як у кіно. Вони тобі не повірили. І ми не віримо.

Я розлютився.

Схопив за руки Вовку і Гришка і потягнув за собою:

— Ходімо додому! Я вам поясню кіно! Не розумієте по-доброму, зрозумієте по-поганому!

Я на них не дивився. Не озирався по сторонах.

Вовка рюмсав. Гришко зціпив зуби. Я чув, що він їх зціпив і скрипів. Євсей так робив.

Удома я як слід пояснив, що і навіщо. В ході роз’яснювальної бесіди виявилося, що Сунька негативно налаштував малолітніх щодо мене. Він запевнив, що я маю намір віддати їх до дитячого будинку, у той час, як Мирон із Сімою хочуть їх залишити у себе. Тобто, в їхньому розумінні, на волі. І щоб вони нізащо не погоджувалися зі мною їхати, незважаючи на будь-які мої обіцянки і можливі гарні подарунки.

Подарунків у мене не виявилося. Це збентежило особливо Вовку.

Він запитав:

— Ти можеш купити цілий велосипед?

Я сказав, що на велосипед у мене грошей немає.

Вовка сказав Гришкові:

— Ну, бачиш!

Що означало «бачиш», я не зрозумів. Але зрозумів ось що — треба садовити поруч Мирона, Сіму із Сунькою і влаштовувати загальну остаточну розмову. При дітях.