Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 97

Неспроможність скористатися своїм журналістським статусом у цьому випадку дратувала Курилець. Якщо два роки тому під час поїздки до Франції разом з Миколою вони не змогли побачитися з Анною — не знали її прізвища, то тепер встановити з нею контакт було тим більш малоймовірно.

Несподівано зателефонувавши вчора, уманська родичка розпочала розмову такими словами:

— Днями мені мій колишній наснився. Чи, бува, не здох?

Сестра ледь стерпіла образу, але стрималась, щоб послухати розповідь хвалькуватої братової до кінця. Шурина віза до Франції була майже готова, отож, у разі успішного розміщення реклами, жінка бралася особисто вести справу. Мовляв, може переповісти слова головного редактора чи то відвезти документи.

З приводу Шуриної ділової заклопотаності Віра тільки посміхнулася, знаючи, наскільки ретельно готують подібні угоди і як прискіпливо ставляться до відбору осіб, які їх втілюють. Уманська циганка на таку роль навряд чи підійшла би. Невдоволена атмосферою секретності, якою було оточена Шурина витівка з рекламою, Віра підозрювала, що тут приховується щось нечисте. Жінки мало довіряли одна одній, якщо не сказати більше. Утім легковажність, з якою розпочиналася ця справа, незбагненними шляхами заволоділа самою Вірою, тоді як, навпаки, мала стати для неї попереджувальним сигналом.

Наступного дня, зачувши у слухавці улесливий голосок уманської родички, Курилець відразу ж пішла в наступ. Швидше за все, газета «Дзеркало дня» просто надрукує узгоджений із замовником текст і не буде обтяжувати себе іншими зобов’язаннями, пояснила Віра.

— До речі, Анина електронна адреса є у тебе?

— Навіщо? — нашорошилася Шура. — Десь є, але я на цьому не розуміюся.

— Шкода. Я би сьогодні ж надіслала Ані електронний лист — тарифи на рекламу і форму угоди.

Але уманська вертихвістка рішуче заявила, що власноручно передасть поштовий конверт дочці.

Зрештою домовилися, що братова зателефонує ще раз, аби дізнатися про думку головного редактора. Наприкінці розмови, ніби й не надаючи особливого значення своїм словам, Віра зауважила:

— Мене запитають, чому представник торгово-промислової палати такої поважної країни, як Франція, звертається до засобів масової інформації анонімно. Навіщо йому посередник? Чому він не залишає свого прямого телефонного номера для працівників відділу реклами? Зазвичай, якщо йдеться про установу загальнонаціонального масштабу, подібні довідки наводять через аташе з комерційних питань.

У відповідь прохачка пробуркотіла пару нікчемних фраз і швидко поклала слухавку.