Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 85

Чоловік ковзнув поглядом по руках пацієнтки, які давно не бачили манікюру, і вкотре з недовірою зиркнув на її обстрижену потилицю. Якось не складалось у них з Анною. Йому постійно доводилось опікуватись її справами, а це, врешті-решт, колись набридає. Ален помітив, що в характері цієї уманської вчительки чимдалі ясніше проступають риси, яких в ній він раніше не помічав, — чи то надмірна нав’язливість, чи то користолюбство. Тепер жінка не соромилася просити його про значні послуги. Раніше вона б з погордою відкинула таку можливість. Для нинішнього статусу міністра економіки така подруга з часом могла перетворитися на зайвий тягар.

Вони вийшли з палати і попростували до виходу. Сіра бруківка на подвір’ї лікарні Алену чомусь нагадувала про в’язницю. Під ногами танув сніг. Уже повернуло на весну. Під ясним промінням сонця Анна пожвавішала, на її обличчі з’явився легкий рум’янець. Нарешті вона сказала перші слова з власної ініціативи:

— Сьогодні День святого Валентина.

— Авжеж, — поспіхом відповів Ален. — Але я не встиг придбати тобі подарунок.

— Це дрібниці.

Ален зітхнув з полегшенням. Здається, перелік невідкладних справ, які він мав зробити, став коротший. Незрозуміла жінка ця Анна. Так швидко видохлася, втратила снагу до боротьби і ніби загубила власну мету. Навіщо ж було так рватися до Франції? Що їй тут робити, в якій сфері реалізовувати себе? Вчителів математики та перекладачів з російської тут і своїх вистачає.

Парк, що тісним колом оточив клініку, цього дня був особливо принишклий. Він переймався власним буттям і, здавалося, навмисне демонстрував свою безсторонність щодо пристрастей цієї пари. Дерева і кущі готувалися вистрелити тисячами бруньок. У їхній затятій оголеності було щось безсоромне. Але Анна нічого цього не помічала, йшла у своєму пухнастому бузковому халаті поволі, наче хтось невидимий вів її на повідку. Алену стало шкода своєї подруги. Він розправив плечі і зазирнув у її дрімливі зіниці.

— У мене є до тебе пропозиція. Повертайся до України.

Жінка озирнулася до свого супутника з таким виглядом, ніби її вдарило струмом.