Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 66

— Якщо передбачено в законі три місяці на розмитнення вантажу, ніхто вам його «за безплатно» раніше не оформить, — кинув через плече керівник вінницького Червоного Хреста.

Святослав Кирилович нахнюпився і подумав: «Мабуть, слід готуватися до найгіршого».

— Ми не повинні дозволяти нелегальний імпорт під прапором гуманітарної допомоги, — наголосив у вступному слові голова комісії, який одночасно був міністром економіки.

— То вкажіть у законі, що включати до переліку, а що ні, — запротестували запрошені учасники засідання.

— Звичайно, якби йшлося про марлеві пов’язки, то ніхто б не сперечався, що це гуманітарна допомога, — знову озвався зі свого місця в’їдливий колега з Вінниці.

Браславець, який останнім часом старанно вивчав законодавство про благодійність, вважав себе докою в цих питаннях. Але, як і більшість учасників, він не бачив чітких критеріїв, які б дозволяли вирізняти зерно істини.

Нарешті дійшла черга до Святослава Кириловича.

— Отже, наступна заява — від благодійної організації «Клініка серця». Які доходи плануєте одержувати від своїх платних послуг?

Професор ніяково знизав плечима.

— Про це рано говорити. Ми неприбуткова благодійна організація. Поки що не маємо нічого, крім палат і невеличкої лабораторії.

Міністр скептично зміряв уманського прохача поглядом.

— Погано. Ви повинні були б уже зорієнтуватися. Те, що вашому фонду присвоєно код неприбутковості, не означає, що далі можна розслабитися. Вами постійно цікавитиметься податкова. Крім того, ви надали не всі документи. Де письмова пропозиція донора про гуманітарну допомогу? Поки що ми відкладаємо розгляд вашої заяви.

Василя Нагорного анітрохи не здивувала схвильована розповідь професора про рішення урядової комісії. Ситуація з «гуманітаркою» була досить типовою, але допомогти він нічим не міг.

— Закон не забороняє одержувати доходи від платних послуг, неосновної діяльності, — співчутливо сказав він. — Але, кажуть, щодо цього існує негласне положення. Благодійну організацію позбавляють статусу неприбутковості, якщо доходи від таких послуг перевищують двадцять п’ять-тридцять відсотків.

— Я можу дізнатися, хто встановлює такі квоти? — вигукнув Святослав Кирилович.

Запитання було риторичним. Нардеп не відповів, лише розвів руками. Раптом професору пригадалися Шурині слова: треба запропонувати хабара.

Прохачу дали зрозуміти, що час розмови вичерпаний. Браславець із виглядом потопельника озирнувся навкруг. Поруч була гарненька кучерява помічниця Нагорного, яка намагалася привернути увагу шефа до якогось листа. Дівчина перехопила безпорадний погляд відвідувача.

— Та не переймайтеся ви так! Щось придумаємо! — шепнула вона Браславцю і, коли вони вийшли з кабінету, розповіла про речі, яких професор не знав.

Ендавмент. За цим незрозумілим словом ховався звичний для західних країн інструмент недержавного фінансування діяльності некомерційних структур. Ішлося про суму коштів або цінні папери, які вносив до банку благодійник. Набувач цієї допомоги мав право використовувати проценти або дивіденди, нараховані на всю суму внеску. Витрачати більше коштів без згоди благодійника було неможливо.