Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 64

Щоправда, всупереч сподіванням, не складалося з професійним самоутвердженням дочки. Останній іспит пройшов блискуче, однак це ніяк не вплинуло на просування по службі. «Посада викладача для іммігрантки — справа тонка», — зауважили мадам Фужерон у місцевому відділі освіти, куди вона навідалася, щоб остаточно закріпити за собою статус шкільного вчителя. Утім, заради справедливості, слід було визнати, що скандал з Даніелем надовго відсунув перспективу Аниної педагогічної кар’єри.

На виручку прийшов Ален зі своїми зв’язками. У мерії Реймса для мадам Фужерон знайшлася робота на курсах російської мови. Можливо, ці заняття стали такою життєвою необхідністю для підприємців саме з ініціативи мсьє Рекара. Тим паче що багато хто з них розбудовував свій бізнес у Східній Європі. Водночас про Аню не забували й у міському суді, де розглядали позови французьких підприємців до бюрократів, які заважали просуванню іноземних інвестицій на теренах колишнього Радянського Союзу.

— Прибирати в усіх палатах? — почула Шура.

У дверях стояла технічка Ніна, яка віднедавна вела господарство у клініці доктора Браславця.

— Обов’язково! Сьогодні в нас буде комісія з Міністерства охорони здоров’я.

Ніна знехотя почвалала світлим коридором, час від часу торкаючись панелей вогкою ганчіркою. Незважаючи на липневу спеку, цей старовинний будинок, а тим більше підвал з його важким підземельним запахом, нікому не подобався, навіть нечисленному персоналу. Сім палат «Клініки серця», всього тридцять ліжок, порожніли. Проте насправді пацієнти були — переважно дружини і старі батьки кількох високопосадовців. Жоден хворий не бажав залишатись у цьому мороку і холоді зайву хвилину. Тут пахло пусткою і безрадісним минулим. Колись, у роки політичних репресій, дім належав місцевому управлінню держбезпеки. Браславець утішав себе надією, що в цьому необжитому підвалі з’явиться свій домовик, як тільки сюди проведуть опалення.

Шурині плани стягали набагато далі. Жінка розмірковувала над тим, як налагодити одержання благодійних внесків від іммігрантів, діаспори. За словами дочки, існувала світова практика: незалежно від податкових пільг бізнес-компанії витрачають на благодійність близько двох відсотків прибутку. Теперішніх Аниних контактів було б достатньо, аби відкрити краник цих дармових внесків. Шура примружилась, уявляючи собі масштаб свого задуму. Це тобі не якась дрібна аптека. Спілкуючись у Реймсі з бізнесменами і суддями, мадам Фужерон вивудила чимало корисної інформації. Зважаючи на добре ім’я доктора Браславця, окремі спонсори і навіть благодійні фонди цілком могли розщедритися на гуманітарну допомогу. Тоді б «Клініка серця» мала можливість надавати платні послуги населенню. Але, в який спосіб зробити клініку прибутковою і не порушувати принцип милосердя, Шура не знала. Жінка напружено зморщила лоба — вона була підкутою у бухгалтерських махінаціях, але цивільне право вважала своїм слабким місцем.