Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 67

— Фактично весь шлях фінансових коштів від пожертводавця до кінцевого набувача не підлягає оподаткуванню. За таким принципом в Україні вже працює кілька некомерційних організацій, — запевнила розумненька помічниця нардепа.

— Мене влаштовують ці умови! — з ошелешеним виглядом мовив професор. — Але я не маю такого інвестора.

Довідавшись про перипетії столичного вояжу шефа, Шура вирішила, що тепер настала її черга діяти. Отже, потрібно було, щоб Аня довела до кінця розпочату справу. Нехай знову збирає своїх друзів.

— Ти мені чітко скажи, що я повинна зробити, — з ходу відповіла дочка, взявши слухавку.

Прохання матері видалося їй доволі плутаним і незрозумілим. Утім, можливо, Алену вдасться розшифрувати всі побажання української сторони. Добре вже те, що спонсорів Аня трохи знала в обличчя.

— Гаразд, повторюю. Можеш записати. Зроби три речі. По-перше, оформи листа від донора. По-друге, знайди гроші, не менше ста п’ятдесяти тисяч євро… Треба тут декому запропонувати.

— Мамо! Що ти говориш?! — зойкнули на тому кінці дроту.

— Ти ж просила казати чітко. По-третє, в уманському відділенні банку потрібен інвестор, який погодиться відраховувати на благодійність якийсь відсоток від свого прибутку.

— Оце так сюрприз. Ми хочемо дати обладнання, і ще повинні через це добряче побігати! — дочка була не в захваті від своїх земляків.

Шура не вперше ставила перед Анею складні завдання, але таких ще не було. Пані Курилець взялася за діло хвацько, хоча мало що в ньому тямила. Не питаючи броду, лізь у воду — таким був її девіз, і, як не дивно, завдяки цьому жінці й справді багато що вдалося зробити. Чого коштуватиме ця чергова оборудка і чи здійсненна вона взагалі — цікавило азартну матусю в останню чергу.

IV

Рекар обожнював Реймс. Щотижня тут відбувалися зустрічі з Анною. Це місто уособлювало собою все романтичне, що було в житті Алена. Окрім того, тут розташовувався центр кращих французьких вин. На півдні і сході до житлових кварталів підступали гори, знамениті своїми виноградниками. Визрівання шипучого вина відбувалось у численних тунелях і порожнечах, розташованих під містом. Звідси, якщо не брати до уваги Париж з його будинками мод, шансонами і кінострічками, брали початок видатні французькі бренди: не тільки шампанське, а й сири, парфуми, особливо — знамениті колекції живопису, скульптури, графіки та старовинна архітектура.

Ален прямував до суду, де його чекали мсьє Франсуа Недяк, адвокат Жорж Берньє та перекладачка в особі мадам Фужерон. Рекар навіть не сумнівався: звичайно, реймський суд відхилить позов мсьє Недяка. Після того як з Умані надійшли додаткові умови для прийняття благодійності, в голові Алена ніби все перемішалося. Здавалося, світ перевернувся і набув інших забарвлень та обрисів. Парижанину важко було зрозуміти специфіку української бюрократичної системи, однак такий чоловік, як Рекар, міг сприйняти значно більше, ніж звичайний француз. Усе-таки, Умань була його дідизною. Окрім того, особистий досвід підказував Алену нетрадиційні ходи. Для цього йому варто було лише згадати пам’ятник Леніну в центрі міста. Рекар виразно, з усією чутливістю власної фантазії, відчував задушливу атмосферу, в якій визрівали передові медичні технології уманського Гіппократа.