Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 63

Тільки вузькі спеціалісти знали про існування клініки доктора Браславця, хоча з часу її заснування минуло два місяці. А втім, при бажанні, дехто міг би поставити під сумнів роботу цього закладу. Формально він підпорядковувався міністерству освіти і був структурним підрозділом Уманського медичного інституту. Клініці відвели підвальне приміщення. Якби не проведений за кошти спонсорів євроремонт, мало хто б наважився сюди зайти. Після напівзруйнованих технічних приміщень тут розмістилися сучасні палати.

Сам професор облаштувався в окремому кабінеті. Білосніжні стіни цього медичного офісу відходили на другий план, коли йшлося про кольорові анатомічні плакати над столом. Ці потерті малюнки, з усіма найдрібнішими судинами навколо серця, нагадували про давні студентські будні й теперішні професорські клопоти господаря кабінету. Окрім того, тут красувалася бронзова чаша зі змією, що слугувала за письмовий прилад. Браславця не було — його викликав ректор. Однак на це ніяк не зважав телефон, який розривався від дзвінків. Так тривало вже три дні поспіль.

Для цього була поважна причина. Позавчора, коли провізор клініки пані Курилець у своєму білому халаті поливала чахлі вазони на підвіконні, раптом запрацював зазвичай мовчазний факс. Звивиста депеша з Парижа повідомляла довгоочікувану новину: медичне обладнання для «Клініки серця», на ім’я доктора Браславця вже в дорозі. Отож днями дорогоцінний вантаж мав надійти в пункт призначення — Умань. Це було відлуння Аниних зусиль. Водночас така благодійність мала цілком офіційний привід: місяць тому у Парижі доктор Браславець з трибуни міжнародної конференції кардіологів розповів про свій новий метод лікування хвороб серця. Його заява викликала в колег хвилю захоплення.

«Все-таки, моя донечка молодець!» — думала Курилець. Як не дивно, а їхній майже фантастичний задум річної давнини здійснювався. Хто б міг про таке подумати, зважаючи на обставини тодішньої розмови з Рекаром, під час його хаджу на могилу цадика?! Що б там потім не відбулося між Анею й Аленом, які незбагненні механізми запрацювали, призвівши, зрештою, до успіху Шуриного задуму, було не так уже й важливо. Дочка ніколи не розкривала всі карти навіть перед матір’ю, вперто руйнуючи будь-які програми, що склали для неї інші люди. Певно, й Ален не встиг опам’ятатись, як почав виконувати волю своєї коханки.

Та й Едмон виявився, на щастя, цілком керованим чоловіком, таким собі звичайним альфонсом. Він дуже помилявся, коли розраховував упокорити свою нестримну Есмеральду. Справді-справді, мадам Фужерон була вправнішою і наполегливішою за Шуру Курилець. Подібно до буревію, її дівчинка розчищала навколо себе життєвий простір, підминаючи під себе все, що струменіло соком і випромінювало енергію. Шлюбний контракт з французом був лише зачіпкою, щоб пустити коріння в іншій країні. Розумниця Аня значилася дружиною одного чоловіка, спала з іншим, а гроші брала у третього.

Тепер в неї була власна оселя, а Каміла і Анжела спритно «шпрехали» французькою, обганяючи за успішністю своїх ровесників. Шурі здавалося, що її мрії щодо дітей здійснилися на всі сто відсотків. Дівчатка підуть далі самостійно: одна мала намір стати лікарем, інша — юристом, і навчання в Сорбонні для них не за горами. На Батьківщині їм би ніколи не вдалося здобути вищу освіту, з огляду на бабусині статки.