Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 54

Існував вищий ступінь успіху, коли людина, займаючи певне місце в суспільстві, уособлювала собою цінності-символи. Вони не визначалися ні попередніми здобутками, ні просуванням у морі житейських проблем, ні кар’єрними щаблями. Цінності-символи залежали від чогось нематеріального, узгоджувалися з певним зведенням правил і нагромаджувались у напрямі відповідної сукупності образів. Багато чого для того, щоб зайняти гідне місце в суспільстві, мадам Фужерон не вистачало. Скажімо, для неї був неприйнятним менталітет француженки. В її генеалогічному древі годі було шукати шляхетних предків. На відміну від тутешніх людей, Аня говорила про свою Батьківщину доволі обережно, без завищеної самооцінки. Отже, існував такий ступінь успіху, який для неї був недосяжним. «Поки що», — говорила ця жінка собі, а тим часом вона ледь не зірвалась у прірву.

Добре, що Сильвіо вкотре виявив дивовижну інтуїцію і зумів в останню хвилину підхопити на руки свою безсилу белла донну. Минулої ночі італієць зателефонував і запропонував зустрітися в Сен-Дізьє. Мовляв, є гарний варіант купівлі будинку. За словами синьйора Конті, цей дім розташовувався всього за двісті метрів від центрального шосе, яким можна було за дві години дістатися Парижа. Будівлю спорудили тринадцять років тому для колись відомої піаністки із Санкт-Петербурга. Там облаштували цілком сучасну квартиру на двох рівнях площею приблизно сто квадратних метрів. Три кімнати, великий хол, кухня, дві ванні кімнати, гараж, паркінг. Перед будинком — чимала галявина в оточенні ягідних кущів. Сильвіо, за його словами, було б не шкода викласти за таку фортецю сто тисяч євро.

Цей Едем влаштовував неаполітанця настільки, наскільки майбутня власниця буде готовою прийняти його як співмешканця, «родича» чи то покровителя на всі часи і випадки.

«Звичайно, мій казанова матиме всі ці словесні брязкальця», — думала Аня. Матиме, допоки в купчій на її ім’я не з’являться всі потрібні підписи і печатки. Статус заміжньої жінки цьому не завада. Нова маєтність ніяк не стосуватиметься Едмона. У будь-якому разі, він мовчатиме, пильнуючи лише за одним — аби дружина, як і раніше, давала йому гроші. А далі треба буде щось придумати, аби позбутися Конті й назавжди відсікти від цього будинку ледачого Фужерона. Принаймні варто було б переписати шлюбний контракт. Що саме для цього робитимуть вони удвох із матір’ю, які потойбічні чари застосовуватимуть, Анна достеменно не знала, але передчувала: все обернеться на її користь. Така жінка, якою була Шура Курилець, задля давньої мети неодмінно вигадає якусь хитрість. Не дарма ж про неї батько казав: «Душа християнська, та совість циганська».

Автобус, в якому їхала мадам Фужерон, пригальмував на зупинці.

— Сен-Дізьє! — оголосив водій.

Сильвіо вже виглядав Аню на дорозі.