Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 52

Хасиди по одному заходили на територію храму, що був оточений міліцейськими кордонами в радіусі п’ятисот метрів. Осіб не юдейської віри сюди майже не пропускали. Усередині виявилося не менше сотні людей. У глибині синагоги раптом зблиснув об’єктив фотокамери, і розлючені прочани почали кидати в той бік каміння і пляшки. «Беркут» спішно евакуював кореспондента. Алену з приятелем вдалося протиснутися в центр і побачити найсвятіше для хасидів — один із найдавніших сувоїв Тори. Його саме витягали зі срібного футляра. Сувій, написаний на спеціально виробленій шкірі, за оцінкою Арона, на аукціоні коштував би не менше двох мільйонів доларів.

Проминуло десять днів, як і належить, між двома святами — Рош-га-Шаном і Йом-Кіпуром, юдейським Страшним судом. Ален постував і ревно молився, усвідомлюючи, що переживає саме той відтинок часу, коли Бог «розписує» долю для кожного єврея на майбутнє. Багато що з того, що робив Рекар, Арон вважав крайнощами, він ставився до традицій без фанатизму і поводився як звичайний турист. Вайс був колишнім одеситом, знався на ювелірній справі і тримав магазин у Єрусалимі. Сусіди по квартирі здружилися й відвідували одну кав’ярню. До них приєднався Семен Глузман — той самий прочанин, який послизнувся і впав у багнюку, поспішаючи до синагоги.

Арон любив покепкувати над новим знайомим. Як тільки той, на запрошення Рекара, підсів до їхнього столика, ювелір почав його дражнити:

— А що це у тебе за «оселедець» на шиї?

Семен насупився. Аби відвернути сварку, Ален спробував пожартувати. Мовляв, причина цієї антипатії така: першою дією в процесі зав’язування краватки є вузол, що має форму хреста, — а втім, хто не знає, як юдеї люблять хрест.

Сам Арон був одягнений у фрак без кишень, який застібався таким чином, що права пола накривала ліву. Фасон доповнювали глибокий розріз, два ґудзики позаду та шовковий чорний пояс. Ювелір носив шикарний дорогий капелюх а-ля «гамбург» з твердого фетру — не тільки без заломів, а й без ум’ятин від пальців. Словом, це був франт, якому в хасидизмі подобалася здебільшого його оболонка, а не суть. Рекару було байдуже, а Глузмана це дратувало. На прикладі Вайса і Глузмана Ален бачив розвиток теми: «Два євреї: бідний і багатий». Як меломан він згадав відповідну «Картинку з виставки» Мусоргського. Свого часу Рекар виявив, що перелік цих тем у мистецтві і літературі доволі розлогий: «щасливчик і невдаха», «товстий і тонкий», «принц і жебрак». Ален доповнив би його таким: «лівий і правий».

Глузман тяжів до соціалістичних ідей. Арона, як затятого буржуа, на цьому ґрунті варто було тільки зачепити, щоб отримати лекцію тривалістю в годину.