Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 49

Синьйора, яка ще рік тому збиралася вийти за Конті заміж, влаштувалася поряд у кріслі. Вона з виду ніби помолодшала: чорні підведені очі блищали, вії тремтіли, обличчя набуло прохального виразу.

— Сильвіо! Ви уявляєте собі, в якому становищі зараз перебуває Аня? А ці нещасні діти? Для виїзду до Франції вони мають візи. Але де вони житимуть? В одному домі з цим розпусником Фужероном і його жахливими хлопчиськами? А вони ж невинні дівчатка. Ніякого бруду не стерплять, їм треба звикати до школи, а не дивитися на оголених моделей із порно-сайтів, і це в кращому випадку. Чого їх навчать Фужерони? Я таки маю сумнів, чи варто дітей направляти до Сен-Дізьє.

Шура сплеснула руками. Останню фразу вона вимовила, озирнувшись на двері, майже пошепки.

Італієць, дарма, що зрозумів лише половину цього спічу, таки уловив суть і підхопив розпачливий тон співрозмовниці.

— Я про це думав, — вимовив він і вмить забув про свій намір бути з нею суворішим.

— Як би так зробити, щоб Аня з дітьми жила окремо? — улесливо запитала жінка і зазирнула старому у вічі.

Сильвіо від цього погляду ніби щось затьмарилося в голові.

— Будинки там недорогі, — байдужим голосом сказав він, опанувавши себе. — Але, щоб про все домовитися, мені потрібен номер телефона Анни.

Синьйора Курилець закивала головою і поправила скатертину. Тієї ж хвилі на столі перед Сильвіо з’явилися келихи й заграла рубіновим сяйвом пляшка дорогого червоного вина.

VIII

У салоні «Боїнга» Ален відчув комфорт і затишок. Рейс «Париж — Київ» проходив бездоганно. Вересень, як завжди, супроводжувався відвідинами дідизни Рекара — Умані. Отже, все відбувалося згідно з планом. Не задовольняли чоловіка лише настрій і вигляд Ані. Вона сиділа у кріслі ліворуч без макіяжу, в темному светрі, з виразом сфінкса. Зовсім інакшою його подруга була вчора на концерті арабської музики. Справді, їхні душі піднеслися до небес. То була якась дивовижна колискова, навіяна холодними хвилями містицизму, що виходили з дрібних ударних інструментів і труби-пікколо. Ібрагим Маалуф, один із найоригінальніших виконавців світу, на прохання Рекара дав концерт на користь фонду допомоги іммігрантам. Хто б що не казав, то був гарний вечір.

Утім обоє переживали спад почуттів і так само обоє підійшли до певної межі у своїх стосунках. Коханка нічого не говорила про їхнє спільне майбутнє і ніби чогось вичікувала. А для Алена настав його кар’єрний рубікон: за пару тижнів він мав або очолити Інвестиційний банк, або непомітно зійти з фінансового Олімпу і назавжди стати додатком до своєї другої половини. Зовні Рекар трохи змінився: він відростив собі невелику борідку. Може, хтось вважав, що це новий імідж, пов’язаний з імовірний набуттям важливої посади, але найближче оточення банкіра знало, що в такий спосіб Рекар готується до свого щорічного хаджу до Умані.

Анна також готувалася до набуття іншого статусу: останній екзамен був на носі, а далі вона могла вчителювати. Але чи пройдуть її задекларовані права перевірку реальним життям, можна було тільки гадати. Досі коханка Алена працювала в паризькому автосалоні, куди він її влаштував після звільнення з ресторану. Жінці робота в рекламному бізнесі була не дуже до вподоби, але, почувши про свій оклад, вона погодилася на пропозицію Рекара. Завжди усміхнена Анна, тамуючи огиду, щодня по кілька разів повторювала перед відвідувачами виставкового салону один і той же текст: «Про автомобілі марки «Бентлі» мріє кожний, вони — саме втілення розкоші і респектабельності. Милуватися їхнім дизайном і приголомшливими формами можна нескінченно! Двигун дозволяє автомобілю збільшити швидкість з нуля до ста кілометрів за годину менше ніж за п’ять секунд.» Рекар не міг без сміху дивитися на цей промоушен. Кому-кому, а мадам Фужерон не світить хоча б колись у майбутньому мати таку тачку.