Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 37

Старий залишився жити у квартирі свого приятеля ще на пару тижнів і почав чекати дзвінка від своєї втікачки.

Минуло кілька днів. Ні прогулянки, ні вигадливі обіди в компанії Марка, ні вечори у «Мулен Руж» не розважили неаполітанського гостя. Конті справді не знаходив собі місця. Нарешті якогось пізнього вечора, після чергового намарно прожитого дня він почув голос белла донни.

Вона говорила швидко і плутано.

— Наступного дня після твоїх відвідин до нас прийшов поліцейський.

Серце Сильвіо обірвалося. Невже інформація про Анну Легкоступ потрапила до відомчого сервера? Але ж розмова з високим поліцейським чином була конфіденційною…

Жінка була в розпачі:

— А все через цього бридкого Даніеля. Виявляється, він уже другий рік перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері.

Конті з полегшенням зітхнув. Те, що Фужеронів синок — ще та штучка, йому стало зрозуміло відразу. Та який сенс було полісмену розпитувати про підлітка в мачухи, яка зовсім недавно живе у Франції?

— Хлопця лікують від депресії, — пояснила Анна. — Власне, я сама спостерігала, як швидко змінюється настрій Даніеля — від меланхолії до ейфорії… Знаєш, що йому прописали? Ніколи не здогадаєшся — синтетичний наркотик екстазі. Кажуть, що цей препарат може допомагати при легких психічних розладах, усувати відчуття тривоги і небезпеки.

При цих словах Сильвіо невизначено хмикнув.

Жінка продовжувала:

— Виявилось, що Даніель отримував екстазі в аптеці за підробленими рецептами в неймовірній кількості.

— Едмон у курсі?

— У нього є підозра на сина або якогось його приятеля. Але, судячи з того, як зі мною розмовляв цей поліцейський, він хотів дізнатися, чи не підробляю я ці рецепти. Наступного дня він викликав мене до свого офісу і допитав. Я поставила підпис під протоколом. Щоправда, не зовсім второпала, про що в ньому йдеться.

Сильвіо умить спітнів.

— А ти не хотіла б одним махом покінчити з цим сімейством?

— От я й думаю. Повинні ж ці Фужерони понести хоч якесь покарання за свою поведінку. Принаймні привід для маленької розлуки в мене є, — заповзято відповіла його белла донна.

— Тоді гайда на поїзд із речами. Про решту я подбаю сам.

Конті витер піт з чола і озирнувся навкруг, ніби вперше побачив стіни квартири, де зупинився. У руках тремтіла слухавка. Невже це станеться: його пташка таки упурхне до клітки?! Стрілки годинника показували першу ночі. Вирушити до столиці залізницею з Реймса можна буде тільки вранці. Певно, поїзди переповнені. Наближається Різдво, французькою «Ноель», з усіма принадами цього чудового свята. Скрізь — у вітринах крамниць, на фронтонах будинків, над проспектами — у неонових шатах ширяють ангели, з іграшкових церков лине дзвін, чарівні сани везуть Пера Ноеля. Так само, як й італійський Баббе Натале, він проходить у дім через комин і розкладає подарунки у взуття.