Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 32

Вечеря пройшла у цілковитій тиші. Фужерон подарував близнюкам щойно куплений абонемент до тренажерного залу, і хлопці вмить ушились. Сам господар подивився на Аню своїм особливим поглядом, за яким крилося відоме бажання, що зазвичай мало продовження у спальні. Але жінці хотілося ще трохи поговорити про іменинників.

— Скажи, хто з твоїх хлопців здібніший до навчання? Хто заводій? Як добре, що їх двоє! Яке це диво — близнюки!

— Даніель заводій, ти ж знаєш, — стисло відповів Едмон, пригортаючи до себе свою хазяєчку.

— А у мене всім заправляє Анжела. Вона народилася на кілька хвилин раніше за Каміллу. Та, друга, млява, важкувата на підйом. Ти побачиш це, коли я привезу дівчаток сюди наступного року.

— Звичайно, — сказав чоловік і ніжно вкусив свою даму за мочку вуха.

Вона притисла до своїх вуст палець: «Тсс!»- і зникла на кухні.

Повернулася жінка з двома келихами глінтвейну на таці.

— Ти дивовижна! — вигукнув чоловік, відчуваючи, як келих поступово нагрівається від вина.

— Подумаєш, сюрприз — сухе червоне з гвоздикою!

Едмон обійняв дружину за тонку талію і так вправно роздягнув її, що в одну мить вона опинилася голою посеред кімнати.

– І ще трохи кориці, лимонної цедри, цукру… — договорила вона навіщось.

— А полуниця тут до чого? — запитав чоловік, помітивши у келиху, крім кружальця лимону, ще й простромлене соломинкою яскраво-червоне достигле сердечко. — Угу! Второпав. Усі жалюзі закриті? Тепер потанцюємо?

Анин кавалер так само, як вона, тепер стояв перед нею у чому мати народила. Потім пара випробовувала на дотик різницю між полуницею і ще дечим, від чого жінки також бувають у захваті. Едмон швидко заснув.

«Ну і добре», — подумала Аня, зачинилась у своїй кімнаті та припала до інтернету.

Вона дивилася на монітор і не розуміла зростаючого набору цифр, що розкрився перед нею. Перелік сайтів, якими щойно користувався чоловік, належали до одного й того ж пулу інтернет-ресурсів — віртуальних казино. Кожен із них мав окремий пароль доступу. Залишки на рахунках користувача становили його особисту таємницю. Аню приголомшило її відкриття. Вона зрозуміла, що дізналася про ігрову залежність Едмона тільки тому, що цього вечора він втратив пильність.

«Хтивий тихоня! Ось чому в нього ніколи не залишається коштів. І довго він збирається жити з того, що видобуває з дамської сумочки за допомогою шлюбного сексу?!» Ані стало прикро. А втім, звинувачувати можна було тільки себе. Хотіла вийти заміж за француза — отримуй результат. Але ж не всяка жінка створена для того, щоб служити чоловікові. Аня явно була не того штибу. Вона не погоджувалася з підказкою долі, буцімто при своїй вдачі зможе знайти чоловіка для шлюбу, тільки зігнувши спину. Досі в белла донни все було навпаки — служили їй. І подарунки, і турбота, і достаток під гіпнозом прекрасних очей діставалися їй, коханій, закріплювалися в її руках і примножували її володіння. Тому що тільки вона вважалася центром Всесвіту. Так велось у їхній родині, так жила більшість українських сімей, де всім керувала жінка.

У Франції ніби все помінялося місцями. Аня відчула на собі патріархальні стосунки в дії. Едмон з його двома синами перетворилися на сімейних ідолів, до ніг яких припадала вона, їхня служниця з європейської провінції. Статус заміжньої французької дами, всупереч очікуванням, зробив Аню убогою і залежною. Щоправда, аби позбутися цих тенет, в неї все ще залишалася вузенька злітна смуга, яка з кожним днем скорочувалася, наче шагренева шкура. Так, хоч-не-хоч, почнеш сподіватися на диво. Мадам Фужерон обвела свою кімнату очима зацькованого звіра. Горезвісний сувенір із вічнозелених гілочок притягнув її погляд, наче магніт. Аня змахнула сльозу і сердито заціпила зуби.