Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 26

Поль спритно вийшов на потрібний портал, а Даніель тим часом витягнув зі схованки пляшку з коньяком і пригостив брата. Хлопці занурилися в катакомби великого сексу з пристрастю неофітів.

— Ти мав справу з Наталі? — збуджено запитав Даніель, маючи на увазі їхню спільну шкільну подругу.

— Ну так…

— Досить уже між цицьками морквину тицяти.

— А тобі що? Хіба свої цицьки підставляти?

Поль, якщо хотів, міг дати братові відкоша.

— А наша Раша, до речі, зовсім нічогенька, порівняно з цими тьолками, — не міг заспокоїтися Даніель.

— Таке кажеш. Вона дружина нашого тата.

— Тю! А знайшов він її як? Через сайт знайомств. Вона справжнісінька повія.

Тієї ж хвилини хлопчаки здригнулися від крику, що відразу ж перейшов у зловісний шепіт. Посеред кімнати стояла мачуха, яка почула останні слова, сказані Даніелем. Дарма, що минуло лише два місяці, відтоді як Анна вивчала французьку. Цього було досить, аби зрозуміти діалог сп’янілих пацанів. Жінка ледве стрималася, щоб не дати їм ляпасів. Усе ж таки чужі діти.

Поль підскочив із місця. Його брат, навпаки, навіть не ворухнувся і втупився у мадам Раша своїми нахабними сірими очицями так, ніби цієї миті побачив її перед собою зовсім роздягнутою. Даніель не промовив і слова, проте від його погляду в жінки всередині все перевернулося.

Молодий Фужерон виявився тварюкою, але за його плечима була Франція. А його мачуха при всіх чеснотах не мала подібного захисту. Власна батьківщина, позбавлена будь-якого значення в її очах, ніяк не могла розрядити цю ситуацію, тим паче в розумінні цих підлітків. І це образило жінку найболючіше. Остання мить стала вирішальною: своїх дівчаток у сім’ю Фужеронів Анна Легкоступ ніколи не допустить. Едмон примусив хлопців вибачитися перед дружиною, але рішення оселити своїх дітей окремо вона не змінила.

Минулися часи, коли в саду оглушливо сюрчали цикади. Жовтий килим припушив землю під фруктовими деревами. На їхньому тлі вигідно вирізнялися стійкі до морозу дуби і в’язи, які прикрашали подвір’я Едмона. Сам господар з часом втратив галантність, якою попервах завоював серце своєї української подруги, і тепер цілими днями просиджував перед монітором.

Обіднє меню Фужеронів стало біднішим. Анна розтринькала привезені з собою гроші, а пенсії чоловіка вочевидь на всіх не вистачало. Щоденні витрати на старшокласників вимагали від батьків додаткових зусиль. Порожнеча, яка утворилася навколо жінки, мала якийсь подвійний зміст: ніби й домашніх турбот вистачало, та час від часу хтось натякав, що без Ані тут би обійшлись. Якось під час родинної вечері їй порадили влаштуватися на роботу. Найпростіше було б знайти місце на тутешній кондитерській фабриці із зарплатнею в сімсот євро на місяць. Але мачуха й чути про це не хотіла. Вона мріяла викладати в школі.

II

Урядовий телефон мовчав другий тиждень, і через це Ален Рекар, радник прем’єр-міністра, останніми днями втратив спокій. Півроку тому пройшли спочатку президентські, потім парламентські вибори, а сподівання мсьє Рекара отримати нову посаду так і не виправдалися. Банківські кола, до яких він належав, мали неабиякий вплив на переміщення на владному олімпі. Але особисто Алену нічого не світило, і в тому полягав основний розпач цього сорокарічного чорнявого чоловіка з приємною зовнішністю.