Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 105

— Такої політики притримується більшість інвесторів в Україні, — сказав Недяк. — Попри заяви політиків про стабільність, останніми роками у цій державі мало що змінилось у позитивний бік. Мій друг, менеджер однієї з французьких фірм Жан Балу провів у Донецьку декілька років, розвиваючи бізнес. Проте він так і не побачив чітких правил гри між підприємництвом і державою.

— Не можу з вами погодитися. У Європейській бізнес-асоціації помітили легке пожвавлення інвестиційної активності, — крізь зуби зауважив Жуайар.

— Мені відома ця статистика, — відмахнувся Франсуа. — Але в ній ідеться про так званих портфельних інвесторів, які вкладають кошти у цінні папери. Вони злітаються на здобич, як метелики на світло. Сьогодні їх цікавлять акції енергетичних підприємств, а завтра? Це гравці, які вмить залишають ринок, коли знижується їхній прибуток. Більшість ключових для України напрямів, таких як енергозбереження та екологія, досі залишаються вкрай непопулярними.

Етьєн був змушений визнати, що має справу з досить обізнаним співрозмовником.

— Пропоную обговорити цю тему у ширшому колі. Хто з нас правий, покаже форум. Ясна річ, що країні потрібні інвестиції. Багато сподівань у цьому плані покладають на підготовку до наступного Євро-2012. Але, між нами кажучи, як можна було призначити цей турнір в Україні, де немає спортивної інфраструктури!? Як можна було не брати до уваги тутешній рівень життя, непридатність питної води, що тече з кранів, епідемію туберкульозу і СНІДу? Якби тільки ще. Тут же справжнісінький економічний мор. За останні два десятиліття не збудовано жодного великого підприємства. Здається, у головах українців закладено програму, в якій відсутня орієнтація на регіональний прогрес: буцімто, ця частина суходолу приречена на самознищення.

Анна і Франсуа перезирнулися. Етьєн не зрозумів мовчання співрозмовників, оскільки вважав, що має справу з повноцінними французами.

— Я сказав щось не те? Навіть якби хтось і витлумачив мої слова як дипломатичний випад проти України…

— Ні, все гаразд. Це ми про своє, — швидко відказала мадам Фужерон і накинула на плечі шаль, ніби відчула протяг. — А втім, хочу вам зауважити: не всі ж знають, як працюють деякі комп’ютерні програми, отож ми не беремося ними користуватися. Чому ж ви з такою легкістю беретеся судити про цілий народ? Ви ж не знаєте, як влаштовано українське суспільство.

Рейс закінчувався, але співрозмовники загрузли у дискусії і спам’яталися лише тоді, коли стюардеса привітала пасажирів з прибуттям у місто-герой Санкт-Петербург.

Фуагра в пулковському ресторані була рідкістю. Тому її замінили українським борщем, який у виконанні пітерських кухарів не витримував жодної критики. Але ж не російськими щами вгамовувати апетит! Етьєн виявив щедрість і розплатився за всіх зі свого гаманця. Тепер київський десант повинен був з’явитись у приміщення Смольного, де реєстрували прибулих, поселяючи їх у готель. Жуайар повідомив, що власне форум розпочнеться наступного дня.