Читать «Вирій загублених душ» онлайн - страница 103

— Ну і?.. — гість із запитальним виразом потягнувся губами до краю своєї філіжанки, в якій щойно розмішав цукор.

— Етьєне, я презентую метод, винайдений моїм батьком — кардіологом світового рівня, — нагадав йому Олександр і відставив свою філіжанку убік.

Жінка весь час поралася десь поруч, та, відчувши високий градус розмови, ввічливо залишила кухню. І треба ж, саме в ту хвилину пропустила щось надзвичайно важливе для себе. Потім з уривка фрази вона зрозуміла, що Браславець збирається позичити кошти. Мовляв, йому потрібно буде сплачувати за оренду приміщення для клініки, винаймати спеціалістів. При цьому банк візьме під заставу його квартиру. «Оренда офісу у Києві — це сотні доларів щомісяця! — жахнулася Шура. — Якщо проект завалять, банк забере заставу. Саша оселиться у своєї коханки. А мені до кого притулитися?» Жінка не хотіла й думати, щоб перебратися жити до власної оселі — надто спокусливою була рента від оренди житла.

VI

Аеропорт «Бориспіль» перебував у своєму звичному стані організованої метушні. Перед одним із його входів зупинилася посольська машина з французькими номерами. З неї вийшла елегантна жінка у супроводі водія і, знявши темні окуляри, подивилася на електронне табло. Отже, з цього терміналу справді відправляли пасажирів до Санкт-Петербурга. Невідомо звідки біля мадам з’явився чоловік у світлому пальто нетутешнього покрою і в дорогих окулярах. Він був схожий на її боса. Вони про щось поговорили. Жінка від почутих слів змінилася на обличчі; вочевидь, вона чогось вагалась. У цю мить до них приєднався ще один пасажир.

— О, мсьє Недяк! — вигукнула жінка, опанувавши себе. — Як я рада вас бачити!

Анна Фужерон останнім часом відчувала себе занадто скутою. Чи то так на неї вплинув дипломатичний протокол, чи то далася взнаки пережита хвороба, від якої залишилася стійка депресія. Постійно понижений настрій перейшов з нічного сну у повсякденну звичку. Жінка ходила, говорила, навіть сміялася так, ніби одночасно спостерігала за собою на відстані, як на моніторі. Несподівана зустріч з далеким родичем вносила певні корективи в поведінку Анни. Потрібно було прокидатися від депресивного сну. Оголошувалася загальна мобілізація чарів та інтуїції. Як би їй не хотілося завоювати симпатію глави представництва Європейської Комісії мсьє Жуайара, інстинкт самозбереження звелів їй будь-що залагодити стосунки з Франсуа Недяком. Зрештою мадам Фужерон останнього разу поводилася з ним неввічливо. Вона проігнорувала його запрошення взяти участь у прощальній вечері французьких благодійників, які випроводжали Браславця-молодшого до Києва. Анна пустила бісики до Недяка, даючи зрозуміти, що має до нього конфіденційну розмову, і повернулася до Жуайара.