Читать «Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели» онлайн - страница 313
О.Генрі
Там сидів Енді коло столу з банкіром, що з картярні, і ділив купу грошей, заввишки футів зо два. Папірці було позв’язувано пакуночками по тисячі доларів у кожному.
— Вірно, — сказав Енді. — По тридцять одній тисячі на брата. Заходьте, Джефе, — звернувся він до мене, оце наша пайка прибутків за першу половину шкільного року у “Всесвітньому Університеті”, заснованому з філантропічною метою. — Чи ви тепер переконались, — спитав Енді, — що як коло філантропії заходитись комерційним способом, то вона показує себе мистецтвом однаково вдячним і тому, хто дарує, і тому, хто дістає?
— Чудово, — скрикнув я захоплено. — Цього разу я визнаю, що ви гідні наукового титулу доктора.
— Ми виїдемо вравну, — мовив Енді. — Ви б краще пішли та склали докупи ваші комірники, чохли та вирізки з газет.
— Чудово, — відповів я. — Я все наготую. Однак, Енді, — сказав я, — мені хотілось би побачити цього самого професора Джемса Дарнлея Мак-Коркла, поки ми не виїхали. Мені дуже цікаво познайомитись із цією людиною.
— Це дуже не важко, — відповів Енді, повернувшись тут до банкіра.
— Джім, — сказав він, — потисніть містеру Пітерсові руку.
Шлюбна контора
— Як я вам колись казав, — мовив Джеф Пітере, — я ніколи особливо не довіряв жінкам, і то все через їхню зрадливість. Вони зовсім ненадійні, чи то взяти їх до компанії, чи до співробітництва в будь-яке дільце найбезневиннішого ґатунку.
— Проте вони гідні пошани, — заперечив я. — Я гадаю, що вони мають право зватися “чесною статтю”.
— Чому б їм так і не зватись? — мовив Джеф. — Вони примушують другу стать дурити людей або працювати на себе, надсаджуючись. А що до комерції, то жінка добра тільки доти, доки не зачеплено її серця, або не гладжено її проти шерсті. До того треба ще турбуватися про її плитконогого, дихавичного чоловіка з пісочними бакенами, про п’ятірко дітей та ще про будинок, та ще про гроші під заклад майна, — бо без цього всього яка ж жінка піде до комерції?
Ну, от була така одна вдовиця, що ми з Енді Текером запросили до помочи. Йшлося про маленьке матримоніальне агентство, що ми надумали появити в Каїро.
Коли чоловік має доволі грошей на оповістки, — сказати б, купку завбільшки з краець возової голоблі, то матримоніальне агентство дасть заробіток. У нас було біля шести тисяч доларів, і ми сподівались їх подвоїти за два місяці. Це був термін, що протягом нього можна було заснувати підприємство на зразок нашого, не вибиравши на те паперів з Нью-Джерсея.
Ми склали оповістку, приблизно такого змісту:
Чарівна вдовиця, вродлива, кохається в родинному житті, має 32 роки, володіє 3.000 готівки і цінним маєтком, бажає вдруге віддатися заміж. Воліла б побратися з людиною бідною, але здатною покохати жінку з грішми. Бо вона розуміє, що справжня чеснота найчастіше трапляється між людьми невисокого стану в житті. Не буде закидів і проти старшої віком людини або звичайної на вигляд, аби була прихильна, вірна, вміла керувати маєтком та з розумом обертати гроші.
Звертатись до Пітерса й Текера, агентів, Каїро,
Іллінойс.
