Читать «Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели» онлайн - страница 310

— Ні, ні, — відказав я. — Ми заробили надто багато грошей, щоб удаватись до звичайної благодійності. Проте цих грошей усе-таки замало, щоб повернути все, що ми використали. Отже, пошукаймо щось середнє між цими двома межами.

Другого дня, вийшовши на прогулянку в околицях Флоресвіля, ми вгледіли на пагорбку велику будівлю з червоної цегли, що, здавалось, була незалюднена. Громада пояснила нам і оповіла, що перед кількома роками якийсь власник копалень почав улаштовувати тут собі резиденцію. Спорудивши будинок, він побачив, що в нього лишилось тільки два долари й вісімдесят центів на закінчення цієї роботи. То він ужив ці гроші на віски й потім плигнув з даху на таке місце, де й кісток його не зібрали.

Тільки ми з Енді побачили цей будинок, як одна думка вразила нас обох. Ми постачимо сюди книжок, перочисток та професорів, спорудимо залізного пса й статуї Геркулеса й святого Іоанна на підвір’ї та закладемо найкращу у світі нештатну освітню інституцію.

Отож, ми обговорили справу з почесними громадянами Флоресвіля, й вона припала їм до серця. Вони встругнули бенкет у пожежній установі, і от ми вперше зроду мусіли дякувати за честь, як добродії на ниві поступу та освіти. Енді при цій нагоді казав півтори години промову на тему про зрошення Долішнього Єгипту, і наприкінці нас почастовано було духовними мелодіями з грамофону ще й ананасним шербетом.

Енді й я заходились виявляти філантропію, не гаявши дурно часу. Ми взяли на роботу всіх міських чоловіків, які тільки вміли відрізнити молоток від драбини, й розгородили будинок на класові кімнати та аудиторії. Замовили у Фріско цілий вагон парт, футболів, підручників аритметики, підставок на пера, словників, кафедр для професорів, дошок, кістяків, губок, двадцять сім мантій та шапочок для старшого курсу, і дали наказ вислати все, що годиться мати першорядному університетові.

Коли тижневики вмістили мої з Енді портрети різьблені на крейді, то ми телеграфували до Чиказького наймального агента вислати нам негайно на адресу подавця шість професорів: одного — англійської літератури, одного — найновіших мертвих мов, одного — хімії, одного — політичної економії (бажано демократа), одного — логіки й одного, щоб міг викладати малювання, італійську мову й музику. А Есперанда — банк гарантував матню, яка хиталась між вісімсот доларів і вісімсот доларів п’ятдесят центів.

Отож, сер, нарешті ми почали комерцію... А над входом вирізьблено було слова: “Всесвітній Університет. Петерс і Текер, куратори й власники”. А як настало перше вересня, то новаки плавом попливли. Перше прибули студенти з Тексону трьохтижневим експресом. Вони були здебільшого люди молоді, в окулярах і руді. Почуття їхні поділялись на два гатунки — самолюбство та любов до їжі. Ми оповістили про університет в усіх газетах штату, і нам весело було дивитись, як жваво відгукувалась країна на наш заклик. Двісті дев’ятнадцять дебелих парубків від вісімнадцятилітніх немовлят до поважних бороданів привабили звуки сурми нештатної освіти. Вони переробили все місто, обдерли його, як стару канапу, понапихали новим волосом, і не можна було надалі відрізнити Флоресвіль від знакомитого університетського Херворда або Гольдфільдса під березневу пору.