Читать «В серце Небесних гір» онлайн - страница 82

Ось чому радянський Комітет по проведенню Другого Міжнародного полярного року вирішив поряд з океанографічними експедиціями і роботою полярних метеорологічних станцій провести також гляціологічні і кліматологічні дослідження в гірських районах Радянського Союзу, в області скупчення снігу і льоду. Загони гляціологів і метеорологів вирушали для цієї мети у високогірні області Кавказу, Алтаю, Паміру і Тянь-Шаню. Однією з тянь-шанських експедицій була експедиція професора Калесника. Вона виїжджала в льодовикову область Акшийряк. Другою експедицією повинна була стати Українська експедиція.

Не роздумуючи ні хвилини, ми приймаємо пропозицію.

ЗАГОНИ ЕКСПЕДИЦІЇ ВИХОДЯТЬ НА СВОЇ МАРШРУТИ

Українській експедиції було доручено дослідження найбільшого центра оледеніння Тянь-Шаню — масиву Хан-Тенгрі, району, який був уже нам відомий.

Але ще до одержання цього завдання у нас був намічений свій цікавий план. По-перше: ми збиралися дослідити льодовикову долину і льодовик Північний Інильчек. Там уже побували москвичі Гусєв і Суходольський. Але з ними не було ні геологів, ні геоморфологів, — залишався ще непочатий край роботи.

Друге завдання — провести геологічну зйомку вздовж обох схилів долини льодовика Інильчек і дістати дані про геологічну будову Хан-Тенгрі, до якого близько не підходив ще жоден геолог.

Із верхів'їв льодовика Інильчек ми мали намір проникнути на південь. Там, як передбачав Мерцбахер, повинен знаходитися льодовик, що розмірами своїми значно перевищує такий гігант, як Інильчек. Поки що це нікому не відома територія. Треба дослідити її. Це — третє завдання.

І, нарешті, по закінченні робіт на Інильчеку експедиція повинна була приступити до дослідження великого льодовика у верхів'ях долини Каїнди, суміжної з Інильчеком.

Завдання визначають і склад експедиції. На Тянь-Шань їдуть альпіністи, топографи і багато вчених. Всі учасники розділяються на чотири загони: кой-капський, північно-інильчецький, хан-тенгрінський і каїндинський. Крім того, з нами йдуть метеорологічна станція і економ-географічна група, яка працюватиме в сиртовій смузі.

Виходить велика комплексна експедиція. В Караколі ми закуповуємо понад сто в'ючних і верхових коней. Це затримує нас. Тільки в двадцятих числах серпня наш великий караван прибуває у верхів'я долини Інильчека.

Біля піка Нансена, як і в попередні роки, розбиваємо основний базовий табір. Кліматологи тут же влаштовують метеорологічну станцію, топографи провадять необхідні для їх робіт астрономічні спостереження — знаходять географічні координати, що служать опорними пунктами для зйомок.

Загони готуються до виходу по своїх маршрутах.

Першим виходить кой-капський гляціологічний загін. Він невеликий — всього п'ять чоловік. Ось вони всі наші старі тянь-шанці: геоморфолог Демченко — керівник загону, інженер-геодезист Гаєвський, альпіністи Шиманський, Головко і один новачок — молодий альпініст комсомолець Андрій Третяк. Загін супроводжують п'ять киргизів-носіїв; усі вони досвідчені гірські мисливці, але тільки два бували з нами на великих висотах. Вантажі загону йдуть аж до Хан-Тенгрі на в'ючних конях.