Читать «В серце Небесних гір» онлайн - страница 49

Ще зовсім темно. Ясно світять зорі. Але їх видно тільки прямо над головою. З боків нічого, крім високих стін, не видно. Всім уже набрид глибокий коридор рантклюфта. Вирішуємо виходити на поверхню льодовика.

Як тільки розвиднілось, ми піднімаємося по крутому схилу, і перед нами відкриваються нові картини високогірного світу, в який нам належить проникнути.

ЧАРІВНЕ ОЗЕРО

Величезний чорний хребет виступає з льоду, розділяючи льодовик на два широтних рукави: північний і південний. Гирло північного льодовика відкривається дивовижною картиною. Серед похмурих сірих скель, брудного льоду і морен лежить озеро. Воно замикає собою долину між хребтом Сариджас на півночі і льодороздільним хребтом на півдні. У східній частині цього високого хребта піднімається біла піраміда Хан-Тенгрі.

Вийшовши до озера, ми зупиняємось. Картина його настільки незвичайна, що Шиманський, забувши про втому, клацає знімок за знімком. Тут є що фотографувати. В дзеркалі озера коливаються відображення снігових вершин. Ліворуч і праворуч над ним обриваються стрімкі, високі, — на сотні метрів, — схили. З бокових долин до озера тягнуться льодовики. Відриваючись від кінців їхніх язиків, величезні брили льоду падають в озеро і плавають в його прозорій ізумрудній воді, ніби скульптури з білого фарфору найдивовижніших, найфантастичніших форм.

Це і є те саме озеро, яке колись давно, ще в 1903 році, зупинило Мерцбахера на його шляху в північну долину Інильчека. Від берегів цього озера повернулись московські альпіністи, яких ми недавно зустріли. Ми назвали озеро іменем Мерцбахера.

Німецький альпініст Мерцбахер милувався красою озера, але ні пройти через нього, ні обійти його не зміг.

«Незабаром наше захоплення змінилося розчаруванням, — писав він потім. — Виявилось, що озеро оточене з усіх боків крутими скелями висотою близько 1200 метрів, які спускаються до самої води. Ми даремно намагались перебратися через ці стіни з північного чи з південного боку».

Невже й ми повернемося ні з чим?

Іти до Хан-Тенгрі можна по Південному Інильчеку і по Північному. Що ж робити — спробувати проникнути через озеро на льодовик Північний Інильчек чи йти по Південному Інильчеку?

Південний Інильчек нам теж добре видко, але далеко не весь. Із сходу на всю двокілометрову ширину льодовика натискують на захід його льодяні маси. Вони круто завертають на північ до гирла північного льодовика, утворюючи північно-західну греблю, що замикає озеро.

Наше завдання: докладно розробити маршрути до Хан-Тенгрі. Тому, порадившись, ми вирішуємо спробувати розвідати обидва варіанти маршрутів: і південний, і північний. По Південному Інильчеку ідуть Шиманський, Багмут, Коляда і Редак. Я і француз Цауберер хочемо спробувати проникнути до Хан-Тенгрі з півночі. До нас приєднується Михайло Набоков. Три чоловіки. Цього достатньо — адже нам доведеться переправлятися через озеро, велика група тут була б зайва.

Побажавши один одному, як це заведено в мандрівників, «ні пуху, ні пера», ми розходимось. Кожна група йде своїм маршрутом.