Читать «В серце Небесних гір» онлайн - страница 100

А проте в суворих умовах гірських подорожей і Котов, і всі інші новаки незабаром набувають необхідних навичок.

Гляціологічний загін, до складу якого входять Демченко, Шиманський, Головко, Кобилін і Храмов, прямує на льодовики у верхів'ях долин Теректи, Майбаш, Саритер.

Другий гляціологічний загін — Жавжаров, Гержула, Павелл і Миронов — іде до долини Каїнди, Ат-Джайляу і Кан-Джайляу. Вони вивчатимуть ці долини і розташовані в них льодовики.

В долині Інильчека і на ділянці Сариджасу між гирлами Інильчека та Каїнди починають геоморфологічні дослідження Нотарєв і Гордєєв.

Кліматологічна група професора Жуковського доходить до урочища Майда-Адир на правому березі Каїнди і обладнує тут для спостережень метеорологічну станцію.

В загоні зі мною геоморфолог Баташов, один з четвірки, що проникла в минулому році на льодовик Кой-кап, Серьожа Кюн, молоді альпіністи Чемиз і Больцов, джигіти Мадике Дорбаєв, дідусь Тураспек, Толконбай і Тахтаул.

Сариджас — найбільша ріка центрального Тянь-Шаню. Свої води вона бере з льодовиків Семьонова і Мушкетова і поповнює їх більш ніж двадцятьмап'ятьма притоками, в тому числі такими великими, як Інильчек і Каїнди. Кожна з приток Сариджасу, в свою чергу, живиться снігом і льодовиками своїх верхів'їв.

Перебігши кілька кілометрів по крутому річищу серед моренних бугрів, ріка розбивається на окремі рукави і, сповільнюючи свій біг, тече по широченній долині, виритій в глибокій давнині могутнім льодовиком.

М'які, трохи горбкуваті береги, серед яких розташоване ложе Сариджасу, полого підіймаються до схилів. На них нема ні деревця, ні кущика. Тільки ростуть, покриваючи береги густим килимом, багатолітні трави — ковила, осока — і білі пухнасті зірочки улюблених альпіністами квітів едельвейса.

Це славнозвісні тянь-шанські сирти, що підносяться тут на висоту 3400 метрів над рівнем моря.

Звужуючись тільки на окремих ділянках, Сариджас тече майже сімдесят кілометрів на захід і південний захід аж до великої правої притоки — ріки Оттук. Тут він робить крутий поворот на південь, збільшує через стрімкість падіння свою швидкість і з величезною силою прорізує всі поперечні хребти. Прорвавшись через самий південний з хребтів Тянь-Шаню — Кокшаал-Тау, Сариджас тече в низини Сіньцзяну, уповільнює тут свій біг і вже під назвою Аксу впадає в Тарім, одну з найбільших рік Китайського Туркестану.

Коридор, по якому несе свої води Сариджас, не всюди однаковий. В тих місцях, де оточуючі породи легко розмиваються, ущелина розширюється і стає доступною; але там, де схили складаються з міцних порід, які нелегко піддаються розмиванню, Сариджас несеться в недоступних для людини міжгір'ях, здавлених громадами скель.

Верхня течія річки, аж до її притоки Оттук, нам добре відома, — ми не раз проходили там. Але в багатьох місцях нижньої течії Сариджасу ще ніхто не бував. Топографи Туркестанського військового округу, які знімали в 1912 році карту Тянь-Шаню, писали, що Сариджас на цій ділянці «зовсім неприступний».

Чи справді це так?

Ми вирішили все ж спробувати проникнути в ці неприступні каньйони Сариджасу.