Читать «Бандерівка» онлайн - страница 42

Харлей лежав на тому ж місці, біля дошки з фотографіями «Небесної сотні». Але сьогодні, побачивши Сашка і Богдану, він завиляв хвостом. Богдана обняла його і погладила по обвислій, брудній шерсті , поцілувала в ніс. Він з'їв сосиску з її рук. А ввечері, важко переступаючи слабкими, знесиленими від голоду ногами, він пішов за ними додому.

Частина 3

На початку березня маєток поваленого президента Януковича повернули до держвласності і відкрили для відвідувачів. Туди валкою ринув народ. Усім було цікаво подивитися на царське оздоблення палацу, величезний сад і зоопарк з екзотичними тваринами. Цю садибу тут же охрестили «музеєм української корупції» за те, що була куплена незаконним чином і, головне, за те, скільки мільйонів щодня витрачалось на її утримання. Це дійсно був палац! Величезні зали прикрашені ліпниною і золотом, фресками і дорогими картинами. Широкі сходи, застелені килимами, вели в королівські покої. Химерні ліфти спускали гостей в розкішну вітальню і наповнену найсучаснішою технікою кухню. І все це потопало в блиску золота. Навіть прес для паперів у кабінеті Януковича був вилитий у натуральну величину золотий батон. Потім цей батон, розтиражований ЗМІ, стане символом незаконного багатства і культурного несмаку старої влади.

Журналісти бавилися, відпочиваючи на ліжку екс-президента, риючись у його гардеробі, уявляючи, як він приймав джакузі і засмагав у солярії. Люди раділи, десятки тисяч денних відвідувачів скакали по пеньках, на яких Янукович скидав вагу, годували його павичів і шукали легендарний золотий унітаз.

А саме цього часу на позачерговому засіданні Ради Російської Федерації було прийнято рішення про введення російських військ на територію українського півострова Крим з метою захисту російськомовного населення від "фашистської хунти", яка захопила владу в Києві. Це було мов грім серед ясного неба. Українців нібито застали зненацька посеред весільного бенкету. Київ притих в очікуванні скорої війни з Росією. І знову кожні п'ять хвилин оновлювалися новини в мобільних телефонах. “Що ж відбувається? Що там ці кримчани творять? Кого і від чого треба захищати?" — запитували один одного. Ще не повністю сформований новий український уряд не діяв. Люди могли тільки дивитися ролики на Ютубі, де люди в чорних масках і військовій формі захоплюють державні будівлі, кримчани виходять на вулиці з російським прапорами, а кримський "беркут" отримує російські паспорти.

“Будь ласка, не треба війни!» — благали інтернет-блогери.

Росія хотіла забрати Крим, кримчани влаштовували мітинги за приєднання до Росії. Родичі телефонували Саші і розповідали, що півострів історично належить Росії. Було піднято амбарні книги, і за ними встановлено, коли і при яких обставинах Хрущов передав Крим Україні. І цей акт передачі оголосили незаконним. Саша намагався не сперечатися. Він лише відчував, що з боку РФ цей крок у момент політичної нестабільності сусідньої держави й абсолютної недієздатності української армії — був дуже підступним; що у світі, де кордони держав мінялися десятки разів, одностороння відміна угоди створює жахливий прецедент.