Читать «Бандерівка» онлайн - страница 4

Богдана почула галас людей, які бігли до неї.

— Як ти? Головне, не ворушись! Що трапилось?

— Нога, — зойкнула вона. — Я зламала ногу!

Через декілька годин вона була вже вдома з гіпсом до коліна. Лікар сказав, що носити його потрібно як мінімум місяць, а може, і більше, дивлячись, як нога зростатиметься. Такої довгої відпустки у Богдани не було ніколи. Чим же зайняти несподівано звільнений час? Вона підсунула табурет до дивану, закинула ногу, яка нестерпно нила, і клацнула пультом телевізора. На екрані з'явились знайомі обличчя телеведучих. Транслювалась розважальна передача, де команда жінок і команда чоловіків змагались в ерудованості. Всім було дуже весело. Богдана подивилася трохи й занудьгувала. Їй не подобалось бути глядачем. Вона сумним поглядом оглянула свою кімнату. Зліва стояла шафа, з купою книг і різним дівочим мотлохом. Праворуч — велике до підлоги вікно, завішене синім тюлем. Спереду на стіні висіли в рамках фотографії рок-співаків, картини й маленькі тарілочки з зображеннями усіляких міст, котрі привезла вона та її друзі з подорожей. Рік тому вона в цій кімнаті власноруч зробила ремонт: одна стіна була поклеєна синіми шпалерами, а інша — помаранчевими. Двері теж були пофарбовані в помаранчевий колір. Це була орендована квартира, куди вона переїхала три роки тому після закінчення журфаку. До цього вона жила зі своїм батьком, а ще раніше — з мамою й татом. Вони розлучились, коли Богдані стукнуло 18. Мама переїхала жити в Італію. Тепер вона вже була заміжня. ЇЇ чоловіком став італієць. Приблизно раз на тиждень мама телефонувала Богдані, і вони переповідали одна одній новини. Схоже, мати сумувала за Україною, але ніколи не виказувала цього, тільки розпитувала про знайомих та родичів, про Тимошенко і Януковича. Богдана ніколи нічого не могла чітко розповісти про цих людей, чим розчаровувала матір. Вона зітхала, жартівливо називала дочку нудною, саркастично коментувала її палкі розповіді про роботу, передавала вітання батькові й клала слухавку. З татом у Богдани теж були гарні відносини. Три-чотири рази на місяць він заїжджав до неї, привозив їжу, щось ремонтував у квартирі, іноді запрошував її до ресторану й завжди дарував подарунки на свята. Чесно кажучи, про сім’ю Богдана думала нечасто . Та ось зараз навіяло самотністю.