Читать «Бандерівка» онлайн - страница 29

Сашкові тяжко було слухати цю сповідь. Він не знав, що потрібно говорити у таких випадках. Мабуть, слід намагатись помирити людей, щоб не розпалася сім'я. Він був категорично проти розлучень. Він пам'ятав, як у дитинстві сварились його батьки, як кричала мама і як грюкав дверима тато і йшов з дому. Як батько прохав його, дитину, винести білизну на зміну й бритву, щоб він зміг заночувати і поголитись десь у готелі. Як одного разу батьки зібрали їх з братом у кімнаті й повідомили, що вони розходяться і що діти лишаються з мамою. Тоді він оголосив голодовку. Маленький Саша сів на крісло в залі і не вставав з нього два дні, не дивлячись на умовляння й сльози. І батьки пообіцяли йому, що не розлучаться. Через якийсь час вони помирились і по сей час живуть разом. Хоча і сплять у різних кімнатах.

Боря продовжував палити і розповідав;

— Взагалі додому не хочеться йти. Ти не зрозумієш мене, ти не одружений.

— Можливо, і не зрозумію, — повторив Саша. — Слухай, а як же кохання? Минуло?

— Не знаю, — він помовчав деякий час. — Хрін його знає, не можу зрозуміти. Часом відчуваю, а інколи бісить так сильно. Може, це лиш прив'язаність. Коли ти молодий, тільки зустрічаєшся — ти по-іншому все уявляєш. Тоді про любов думаєш, а зараз ...

— А вона тебе кохає?

— Та наче кохає.

Вдалечині почулись галас і вибухи снарядів.

— Тітушки, мабуть. Свєтка боїться їх страшно.

— І що тепер робитимеш? — запитав Саша.

— Я не знаю... Квартиру зніму. Працювати, чекати, коли все скінчиться. Можливо, потім помиримось.

— Пішли додому? Не вистачало ще тітушкам на нас натрапити, — Саша встав. — Відчуваю, що піца приїде, коли ми вже спати ляжемо.

Уночі Саша крізь сон чув, як Боря ходив на кухні взад-вперед. Йому без зупину приходили есемески.

“Залишити сім'ю, кохану людину через політичні розбіжності? Єдине у світі, що варто берегти — це відносини, — думав уже крізь сон Саша. — Іноді все йде шкереберть, але здаватись і покидати — це слабкість. Головне, кохання і прощення. Але кохання і прощення, що вони можуть? Зупинити війну? Вони ніколи не вистоять перед силою, владою і грошима. Чому ж Бог зробив їх своїми стовпами? Неможливо зрозуміти Бога, як неможливо побачити кохання”. На цих словах сон звивистою рікою затягнув його до глибин солодкої несвідомості й завадив закінчити роздуми. Йому наснилося, що він маленький хлопчик, а в сусідній кімнаті сваряться батьки. Вони дуже голосно кричать. Потім за стіною чуються удари й вибухи, строчить кулемет, через який від стіни відпадає штукатурка. Він, десятирічний, вибігає з квартири і біжить крізь гущу домів, вуличних базарів, напіврозвалених нетрів. Зупиняється на березі річки, щоб перевести подих та зануритися. Поряд купаються дівчата його віку. Але коли він намагається зайти у воду, ріка висихає, і він плентається по піску. Одна з маленьких дівчинок плаче, підіймає до нього залите слізьми обличчя й каже: “Ти знаєш, що в тому домі відкрили портал в інший світ, і тепер там весь час воюють?” І Саша переповнюється жахом скоєного. Він повертається і біжить назад, щоб зупинити кровопролиття.