Читать «Бандерівка» онлайн - страница 31

Біля входу на Майдан у них забрали пакет з харчами і теплою одежею, медикаменти сказали віднести до Михайлівського собору. Там у трапезній монастиря відкрили пункт першої хірургічної допомоги.

І знову довга дорога темною вузькою вулицею. Не знаєш, хто зустрінеться тобі на шляху: чужі, свої. Поб'ють чи допоможуть.

Плитка біля входу в собор була забруднена кров'ю. Саша з Богданою зайшли в храм: навколо вівтаря на червоних килимах покотом лежали чоловіки, хто в овечих теплих кожухах, хто в тонких джемперах. Вони спали. Молоденький хлопчик з перев'язаною головою смикався і марив у сні. На стіні висів аркуш, де у стовпчик були виписані номери телефонів з підписом «приходьте ночувати». Номерів було багато.

У самій трапезній просто під іконами стояли операційні столи, крапельниці й медичне обладнання. Більшість столів було зайнято Працювало більше десятка лікарів і медсестер. У куті були звалені медикаменти, які приносили кияни.

— Ви тільки скажіть, що вам треба, чого не вистачає? — підійшла Богдана до одного з хірургів.

— Скальпелі, голкотримачі, ножиці, кисень, очні краплі, кетанов, — він перераховував, а Богдана записувала, інші медики теж підходили й підказували.

Богдана опублікувала пост у Фейсбуці зі списком ліків і закликом допомогти постраждалим. Їй тут же зателефонували кілька людей. «У Михайлівський собор, швидше, камон!», — кричала їм у слухавку Богдана. Люди снували навколо, як у величезному мурашнику. Вони заходили, пропонували допомогу, йшли. Їх було сотні. «Я психолог, я можу допомогти?» — питала поруч жінка. Її проводили до приміщення з пораненими. Богдана бачила знамениті медійні обличчя. Вони тягали воду, встановлювали ліжка, розбирали ліки.

Сашу попросили відносити респіратори і роздавати на Майдані. Богдана поцілувала його.

— Будь ласка, доживи до весілля! — посміхнулася вона.

— Будь ласка, чекай мене тут, нікуди не йди, — попросив він.

Богдана спочатку допомагала сортувати ліки, але сидіти в безпечному місці в такий складний час вона не могла. Богдана теж взяла кілька респіраторів і вийшла з монастиря.

Спалахи від запалених шин освітлювали дорогу й робили чорні тіні біля стін будинків ще більш зловісними. Здавалося ось-ось звідти вискочать молодики з арматурою і почнуть трощити все на своєму шляху. З прилеглої вулиці повернули два чорних джипа із заляпаними снігом номерами і зупинилися біля узбіччя. Богдана відступила в тінь і притиснулася до стіни.

— Вивантажуймо тут! — крикнув один з водіїв.

Дверцята другого джипа відчинились і з них вилетіла мініатюрна жінка в короткій норковій шубці. Вона витягла з багажника дві великі покришки та, не роздумуючи, притиснула їх до коштовного хутра, і понесла в бік Майдану. Чоловік теж вийняв зі свого багажника кілька шин і пішов слідом за нею.

Уже біля барикад Богдана побачила, як виводять поранених. Молодий хлопець з пробитою головою, з якої цибеніла кров, чіплявся закоченілими пальцями за свого провідника і повторював, що зараз може втратити свідомість. Супутник запевняв, що все буде добре, що йому допоможуть. А слідом за ними виносили мертве тіло.