Читать «Бандерівка» онлайн - страница 15

— А це не спорт, це політика. Під час маршу опозиції він кидався на журналістів і одну жінку побив.

— Янукович проплатив спортсменів, кажуть, щоб вони його інтереси в сутичках відстоювали.

— Та гаразд, президент ваш? — здивувався Саша.

— Ти мов з місяця звалився! Може, ти ще не чув історію про те, як він капелюхи крав?

І Костя з Васею захлинаючись, перехоплюючи один одного, почали розповідати історію донецького парубка, який відсидів за молодих літ, плутав Ахматову з Ахмєтовим, називав Чехова поетом, матюкався в кадрі і обікрав країну. Вони смакували подробиці, як анекдот, який сотні разів передається з вуст в уста, але від цього не стає менш смішним.

— Одного разу Янукович хотів процитувати класика. Але не згадав ані фрази, ані фамілії. «Є таке висловлювання «завжди перемагає красота». Хто це сказав?» — запитав він і обвів поглядом присутніх. Довгу паузу несміливо перервав один чоловік: «Можливо, красота врятує світ? Достоєвський?» «Так, красота врятує світ», — виправив себе Янукович.

— Іншим разом Янукович заповнював анкету кандидата на піст Президента України. І зробив 12 помилок в 90 словах. Він написав, що він «проффесор», з двома літерами «ф»!

— Коли Янукович йшов на власну інавгурацію, від вітру двері Верховної Ради почали зачинятись перед ним, ледве не вдаривши нового президента. І в той же час на Дніпрі розвалився пам'ятник засновникам Києва – Кию, Щеку, Хориву та їх сестрі Либіді. Відвалилась його східна частина.

Прикрість та кривду, які у росіян зазвичай трансформуються в злість, українці виражали сміхом. При цьому не в’їдливим, не саркастичним, а живим реготом, наче вони жили за принципом «якщо ти не можеш змінити ситуацію, то хоча б отримай від неї задоволення».

Саша здивовано дивився на них. «Росіяни ставляться до українців, як до дурних молодших братів, бідних, відсталих в економіці й технологіях, — думав він. – Але є в менталітеті українців дещо зовсім інше, широке, відкрите світові та перемінам». Що саме – сформулювати словами йому ще не вдавалося . Він тільки бачив у них особливу жагу до життя й внутрішню свободу.

Богдана переносила біль стійко. Здавалось, вона взагалі її не відчувала. Тільки наприкінці, коли машинка вже другу годину била по лопатці, Богдана трохи зблідла й стиснула губи. Шкіра на плечі почервоніла й набухла, сукровиця текла, не зупиняючись.

Поки Вася працював над Богданою, вимальовуючи тонкі вигини птахів, що рвались догори, Саша намагався уявити власне татуювання. Воно повинно було нести в собі символічний смисл. Пам’ять про цей період життя. Щось пов’язане з Україною, веселими українцями, їхніми особливостями.

Коли Вася закінчив свою роботу з Сашею, була вже десята вечора. Тепер Сашкову руку огорнула графічна спіраль, яка нагадувала молекулу ДНК: дві лінії, поцятковані різними орнаментами, обвивалися і розходились, щоб перестрітися і доторкнутись у новій точці. Один з орнаментів був візерунком вишиванки, інший нагадував російську в'язь.

Обидва татуювання обробили ліками та замотали тонкою плівкою.

— Ну що, носіть довго й щасливо, — сказав Вася.