Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 73

Я працюю сам, без звичного офісу і без справжнього персоналу. Такому самотньому борцеві, як я, надзвичайно складно займатися впливовими цивільними і кримінальними справами без жодної підтримки, і тут мені стають у пригоді двоє Гаррі. Гаррі Ґросс і Гаррі Скалнік керують командою з п’ятнадцяти юристів у переобладнаному зі складу приміщенні в центрі міста неподалік річки. Вони займаються переважно апеляційною діяльністю і намагаються уникати справ, які розглядають присяжні. Таким чином, вони годинами копирсаються в незліченних томах і перекидають стоси юридичних статей і заміток. Домовленість у нас проста: вони роблять за мене паперову і дослідницьку роботу, я віддаю їм третину винагороди. Це дає змогу їм лишатися в безпеці, тримаючись на відстані від мене, моїх клієнтів і людей, яких я можу розгнівати. Вони підготують пачку клопотань із дюйм завтовшки, подадуть їх мені на ознайомлення і підпис, і жоден слід не вестиме до них. Трудяться вони за зачиненими дверима і ніколи не турбуються через поліцію. У справі Сонні Верта — клієнта, якого розбудив гуркіт танка у вітальні — Сіті погодилось на мільйон баксів. Моя частка була 25 відсотків. Двоє Гаррі отримали хороший чек, і всі були задоволені, окрім, хіба що, Сонні.

У цьому штаті всі суми відшкодувань у цивільних позовах мають верхню межу — один мільйон доларів. Це тому, що мудрі люди, які приймають закони в законодавчому органі штату, десять років тому вирішили, що їхня постанова значно важливіша за рішення простих присяжних, які слухають справу і оцінюють збитки. Їх, цих законотворців, увели в оману страхові компанії, які досі фінансують просування реформи цивільного права — своєрідного політичного хрестового походу, слід визнати, цілком успішного. Завдяки йому практично кожен штат законодавчо обмежив максимальну суму збитків, аби люди не кинулися до судів. От тільки на цей момент ніхто зниження страхових ставок не помітив. Журналістське розслідування мого приятеля в «Кронікл» виявило, що під час кампанії 90 відсотків наших законодавців отримували гроші від страхових компаній.

І це називається демократією.

Кожен громадський адвокат у цьому штаті може поділитися з вами жахливою історією про тяжко скаліченого клієнта, який назавжди лишився інвалідом, і який після сплати медичних рахунків не отримував майже нічого.

Не встигли зачинитися двері судової зали, як ті самі мудрі й поважні законодавці ухвалили інший закон — закон, який забороняє власникам будинків відкривати вогонь по копах, які вдираються до їхніх домівок, незалежно від того, потрапили копи до потрібного їм помешкання чи ні. Тож коли Дуґ Ренфро упав на підлогу і почав стріляти з пістолета, він порушував закон, а не захищався.

А як же справжні злочинці? Ну, наші законодавці прийняли ще один закон, який гарантує імунітет спецпризначенцям, яких злегка заносить і вони вбивають не ту людину. У випадку з Ренфро чотири копи зробили принаймні тридцять вісім пострілів. Достеменно невідомо, хто саме влучив у Дуґа і його дружину, та це й не має значення. Усі вони захищені від кримінального переслідування.