Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 75

Сьогодні він битиметься з міцним чорношкірим хлопаком на ім’я Краш. Я бачив двобої Краша двічі, він не дуже мене турбує. Звичайний скандаліст, вуличний боєць, який володіє основами змішаних бойових мистецтв. В обох поєдинках йому завдали нокаутів наприкінці третього раунду — він просто втомлювався. Він одразу кидається в бій, не вміючи тримати себе в руках, і зрештою платить за це.

Прокинувся я пізно і з важким передчуттям. Не міг думати ні про що, окрім бою, снідати не хотілося. Надвечір, коли я тиняюся своєю квартирою, мені на мобільний телефонує Джудіт. Трапилося лихо — її сусідка по кімнаті з коледжу зазнала тяжких ушкоджень в автомобільній пригоді в Чикаго. Джудіт мчить в аеропорт. Ави, її партнерки, немає в місті, тож маю довести, що я і чоловік, і батько. Прикушую язика і не кажу їй, що на сьогоднішній вечір у мене плани. Адже сьогодні ввечері — бій!

Ми перетинаємося в парку, вона віддає мені нашого сина, його рюкзак і ще купу застережень і розпоряджень. Мені належало б огризнутися, тоді ми з нею посперечалися б, та Старчер має такий задоволений вигляд, йому не терпиться опинитися від неї подалі. Сусідку по кімнаті з коледжу я ніколи не бачив, тому нічого не розпитую. Вона рвучко кидається до своєї машини і зникає з очей. За піцою питаю Старчера, чи він коли-небудь дивився кейдж-файтинг по телевіору. Звісно ж, ні! Його мамці стежать за всім, що він читає, дивиться, їсть, п’є і думає.

Однак минулого місяця він гостював у свого друга Тоні, в якого є старший брат на ім’я Зак. Пізно ввечері Зак дістав ноутбук і вони дивилися різні страшилки, зокрема бої без правил.

— І як тобі? — цікавлюся.

— Прикольно, — усміхається він. — Ти не сердишся?

— Анітрохи. Мені подобаються ці бої.

Беруся розказувати, як ми проведемо вечір. Я ще не бачив, щоб обличчя дитини так світилося. Беру з нього обіцянку нізащо, за жодних обставин, не казати мамам, що ходив на бої. Пояснюю, що вибору у мене нема; що я мушу бути там як член команди; і що за звичайних обставин не взяв би його з собою.

— Я придумаю, що сказати мамі, — кажу не дуже впевнено, адже розумію: у нього прискіпливо випитуватимуть про вечір. — Давай просто скажемо, що ходили на піцу і дивились телевізор у мене вдома. Це буде правдою, бо ми їмо піцу зараз і увімкнемо телевізор, коли прийдемо до мене.

На якусь мить він спантеличується, але потім знову ясніє.

Ми повертаємося до моєї квартири, він дивиться мультики, я тим часом перевдягаюся. Йому подобається мій блискучий жовтий жакет з написом «Тадео Запате» на спині, я витрачаю певний час, аби пояснити, що працюю в куті рингу. Кожен боєць має свою команду, яка допомагає йому в перервах між раундами, ну і я, сказати б, відповідаю за воду і будь-що інше, що може знадобитися Тадео. Ні, я не настільки потрібний, але це справді захопливо.

Напарник заїхав по нас чорним фургоном, прямуємо до міської зали. Наступні дві години Напарник буде нянькою — нова для нього роль. Водій, охоронець, розсильний, вивідач, довірена особа, стратег, а тепер ще й це. Він не противиться. Задіявши певні зв’язки, забезпечую їм два місця у залі, у шостому ряду від клітки. Коли вони влаштовуються з попкорном і содовою, кажу Старчеру, що маю піти навідати свого бійця. Він захоплений, дивиться на все широко відкритими очима, щебече з Напарником, який вже встиг стати йому найкращим другом. Знаю: син у безпеці, та однаково тривожуся. Тривожуся, що його мама дізнається і позиватиметься до мене за неналежне виконання батьківських обов’язків, завдання шкоди неповнолітньому і ще за що-небудь, в чому тільки зможе мене звинуватити. Тривожуся ще й тому, що в такому натовпі статися може що завгодно. Я бачив чимало боїв і часто схилявся до думки, що всередині рингу може бути безпечніше, аніж у натовпі. Захмелілі й буйні фани поводяться агресивно.