Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 71

Джон Гришэм

Ми їмо, він потроху жвавішає, я розпитую про школу. Він ходить у другий клас звичайної школи неподалік місць, де зростав я. Джудіт наполягала, щоб він відвідував якусь пафосну занудну академію за 40 тисяч на рік, в якій заборонене все пластикове, а вчителі носять товсті вовняні панчохи і старомодні сандалії. Я навідріз відмовився. Вона враз подалася до суду, але суддя став на мій бік. Отож Старчер вчиться у нормальній школі, разом з дітьми усіх рас, а його вчителька надзвичайно мила і нещодавно розлучена.

Як я вже казав, Старчер не був запланованою дитиною. Ми з Джудіт саме завершували наші безладні стосунки, коли вона якимось чином завагітніла. І все стало ще складніше. Я переїхав, і вона вирішила, що малий цілком належить їй. Я не збирався поступатися, хоча, по правді, ніколи не претендував на батьківство. Він повністю належить їй, принаймні на її думку, тому так втішно бачити, як він, підростаючи, стає таким схожим на мене. Мати відшукала мої фотографії з другого класу. У семирічному віці ми з ним — як близнюки.

Говоримо про боротьбу, про її шкільний різновид. Цікавлюся, чи дивиться він боротьбу на канікулах.

— Часом дивлюся, — каже він. Тоді розповідає про випадок, коли діти закричали: «Бійка! Бійка!», і всі побігли дивитися. На майданчику двоє третьокласників, чорний і білий, заохочувані вигуками глядачів, брикалися, вовтузилися, кусалися, дряпалися, вимахували кулаками.

— Тобі було цікаво дивитися? — питаю.

Він посміхається:

— Звісно. Було круто.

— А потім що?

— Прийшли двоє вчителів, розняли їх і повели до кабінету. Мабуть, у них були неприємності.

— Я впевнений, що були. Мама коли-небудь говорила з тобою про бійки?

Хитає головою. Не говорила.

— Гаразд. Правила такі. Битися — це погано, бійка веде до неприємностей, тому не бийся. Ніколи не починай бійку. Але якщо хтось інший тебе вдарить, чи штовхне, чи поставить підніжку, чи коли двоє хлопців нападуть на твого друга, то в такому разі часом тобі доведеться битися. Нізащо не відступай, якщо інший хлопець починає бійку. І коли б’єшся — ніколи, ніколи, ніколи не здавайся.

— Ти потрапляв у бійки?

— Постійно. Я ніколи не був забіякою, ніколи не починав бійки. Мені не подобалось битися, але якщо хтось мене ображав, то я давав здачі.

— І в тебе були неприємності?

— Були. Мене карали.

— Що це означає?

— Означає, що вчитель на мене кричав, мама на мене кричала, мене навіть могли вигнати зі школи на півдня чи щось таке. Повторюю, друже, битися — це погано.

— Чому ти весь час кажеш на мене «друже»?

Бо мені огидне ім’я, яке вибрала для тебе мама, — думаю я, але озвучую інше.

— Просто я так тебе називаю, от і все.

— Мама каже, тобі не подобається моє ім’я.

— Це не так, друже.

Джудіт весь час змагатиметься за душу свого сина. Вона ніяк не підніметься вище примітивних і підлих шпильок. Ну от навіщо один з батьків розказує семирічній дитині, що іншому з батьків не до вподоби її ім’я? Упевнений, що був би шокований, якби дізнався, які ще нісенітниці вона вклала йому у вуха.