Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 125

Він дивиться прямо перед собою, наче мене тут і нема.

— Із вашою дитиною все гаразд. Вони хочуть обміну.

— Обміну?

— Саме так. Ви кажете мені, я кажу їм. Ви кажете мені, де закопана дівчина, і отримуєте сина назад після того, як вони її знайдуть.

Я не знаю, що думати і що казати. Хвала Господу, моя дитина у безпеці, але у безпеці він тому, що копи вхопили його і тримають як наживку! Кажу собі, що мушу розсердитися, оскаженіти, розлютитися, але відчуваю лише полегшення. Зі Старчером все гаразд!

— Їм? Вони? Ви ж говорите про своїх людей, так?

— Десь так. Слухайте, Руде, ви ж розумієте, що Роя Кемпа ретельно перевірили. Його відправили в адміністративну відпустку щось на місяць, але про це ніхто не знає. Він заплутався і не може діяти сам-один.

— Але в нього чимало друзів, так?

— Звісно. Кемпа дуже цінують. Тридцять років на службі, знаєте, багато контактів, багато знайомих.

— Тобто це внутрішня операція. Не можу повірити. І вони відправляють вас на переговори.

— Присягаюся, я не знаю, де дитина. І я не в захваті від того, що зараз роблю.

— Нас таких принаймні двоє. Гадаю, мені не варто дивуватися. Я мав би знати, що копи не цураються викрадати дітей.

— Полегше, Руде. Знаєте, у вас задовгий язик. Згода чи ні?

— Я матиму сказати вам те, що розповів мені Арч Сванджер щодо мертвої дівчини, так? Де вона закопана. Припустимо, Арч Сванджер каже правду. Ви знаходите тіло, його заарештовують за навмисне вбивство, а моя адвокатська кар’єра закінчується. Мого сина неушкодженим повертають його матері, і у мене є набагато більше часу, щоб з ним спілкуватися. Я, фактично, буду справжнім батьком.

— Ви правильно мислите.

— А якщо я відмовлюся, що станеться з моєю дитиною? Я що, повинен повірити, що заступник шефа поліції і його подільники справді метатимуться, завдаючи дитині шкоди?

— Гадаю, Руде, вам доведеться ризикнути.

Частина п’ята. Доставка правосуддя

1.

Борюся з панікою. Вмовляю себе, що син у безпеці, і вірю в це. Але ситуація настільки критична, що раціонально мислити не вдається. Разом з Напарником йдемо до кав’ярні, влаштовуємося в кутку. Я проговорюю різні сценарії, він слухає.

Вибору насправді нема. Єдине, що зараз має значення, — безпека і визволення мого сина, порівняно з цим усе інше — дрібниці. Якщо я розголошу таємницю і втрачу ліцензію на адвокатську практику, я виживу. Дідько, та я взагалі можу досягти успіху в якійсь іншій сфері, і я точно більше ніколи не матиму справ з такими як Арч Сванджер. Для мене це — нагода вирватися з професії, моя єдина й чудова можливість відійти від юриспруденції і знайти справжнє щастя.

Я так хочу обійняти свого малого.

Сперечаємося з Напарником щодо того, чи повинен я подзвонити Джудіт і все їй розповісти. Вирішую не дзвонити, принаймні не зараз. Вона нічим не допоможе, тільки додасть напруження і все ускладнить. І, що важливіше, вона може проговоритися кому-небудь, що Кемп і його спільники затіяли власну гру. Ріардон застеріг мене, щоб це не вийшло на загал.

Все-таки телефоную Джудіт, просто щоб дізнатися, як вона. На дзвінок відповідає Ава, каже, що Джудіт напилась ліків і прилягла, бо почувається недобре. Від них щойно поїхали ФБРівці. Знадвору — юрба репортерів. Все просто жахливо. Ніби я не знаю.