Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 5

— Зрозумів, пане.

Старий відкинувся на спинку стільця, виснажений своїми намаганнями донести до розуміння слуги те, що він хотів йому розтлумачити.

— Коли ти повернешся сюди після моєї смерті, то підеш до мого друга й довіреної особи, якій я доручу опікуватися моїм майном, — Марка Паламеда. Ти розповіси йому про одержане від мене доручення й запевниш його в тому, що зробив усе як годиться. Після цього він тобі видасть певну суму грошей. Цих грошей тобі та твоїй родині вистачить на все життя й на життя кількох твоїх наступних поколінь. Ти мене зрозумів?

— Зрозумів, пане.

— Ти виправдаєш мою довіру й зробиш усе точно так, як я тобі скажу?

— Не сумнівайтеся, пане.

— Тоді ти будеш благословен, Фіселю. Людьми, що їх ти ніколи не знатимеш, та історією, якої ані ти, ані я не можемо передбачити в її далекому майбутньому.

— Але ж вам відоме майбутнє, пане. Ви найвеличніший провидець усіх часів. Навіть королева відзначила вас високими почестями. Уся Франція знає про ваше обдарування.

— Я нічого не знаю, Фіселю. Я схожий на цю бамбукову руроч-ку. Я приречений передавати відомості, у яких нічого не розумію. Я можу тільки мріяти, що після мене прийдуть інші люди, з ліпшим розумінням багатьох речей.

ЧАСТИНА ПЕРША

. Червоні шкарпетки з великими вічками. Жовта сорочка, прикрашена візерунком пер на капелюсі принца Вельського й великим стоячим коміром. Медальйон із фальшивого золота з образком святої Сари. Хвалькуватий чепурун, позбавлений смаку, впізнаваний для свого племені, як ото собака впізнаваний для іншого собаки.

— Ти маєш рукопис при собі?

— Хіба я схожий на йолопа?

«Щодо йолопа, то навряд», — подумав Баль. Таке бажання справити враження йолопам не властиве. А цей чоловік виставляв свою продажність напоказ, наче медаль. Баль звернув увагу на його розширені зіниці. Вродливе обличчя з гострими рисами блищить від поту. Пальці барабанять по столу. Отже, перед ним чоловік, залежний від наркотиків. Дивно для цигана. Либонь, саме тому йому так потрібні гроші.

— Ти циган, але до якого племені ти належиш? Манушів чи ромів?

— А вам не однаково?

— З твоїх вусів я сказав би, що ти мануш. Один із нащадків Джанґо Райнгардта, можливо?

— Мене звуть Самана. Бабель Самана.

— А яке твоє циганське ім’я?

— Це таємниця.

— Моє прізвище Баль. Тут ніякої таємниці нема.

Пальці цигана частіше забарабанили по столу. Тепер його очі ковзали скрізь — понад головами інших чоловіків, які сиділи за столами в цьому барі; обмацували двері, визначали розміри стелі.

— Скільки ж ти хочеш за свій товар?

Із цим чоловіком можна тільки так — відразу до суті. Баль побачив, як язик цигана швидко облизав тонкі губи, яким він штучно надав чоловічої твердості.

— Я хочу півмільйона евро.

— Он як.

Баль відчув, як глибокий спокій опановує його. Добре. Цей циган і справді пропонує на продаж щось вартісне. Отже, ідеться не про вигадку й не про пусте базікання.

— Перш ніж заплатити такі гроші, я повинен переглянути рукопис. Переконатися в тому, що це не підробка.

— І скопіювати його! Атож! Я вже чув про такі фокуси. Мене цим не одуриш. Коли його зміст буде опубліковано, він стане нічого не вартий. Його цінність — у його секретності.

— Ти міркуєш слушно. І я радий, що ти став на таку позицію.

— Я маю ще кількох зацікавлених претендентів. Не думайте, що ви єдина риба в морі.

Баль несамохіть приплющив очі. Шкода. Йому таки доведеться вбити цього цигана. Закатувати і вбити. Він відчував, як посмикується брова над його правим оком.

— То ми підемо зараз і подивимося рукопис?

— Я спершу поговорю зі ще одним чоловіком. Можливо, змагаючись між собою, ви набавите ціну.

Баль стенув плечима.

— Де ти зустрічаєшся з ним?

— Цього я вам не скажу.

— То як ти хочеш усе це організувати?

— Ви залишайтеся тут. Я піду поговорю з іншим чоловіком. З’ясую, наскільки його наміри серйозні. Потім повернуся сюди.

— А якщо з ним у тебе нічого не вийде? Ти знизиш ціну?

— Звісно, ні. Півмільйона.

— Гаразд, я чекатиму на тебе тут.

Циган підхопився на ноги. Він важко дихав, піт намочив його сорочку на шиї та грудях. Коли він відвернувся, Баль помітив відбиток стільця на дешевій шкіряній куртці.

— Якщо ви підете за мною, я знатиму. Не думайте, що я не помічу.

Баль зняв окуляри й поклав їх на стіл. Він підняв погляд і посміхнувся. Він давно помітив, як вразливих людей лякали його дивні очі, схожі на дві плями загуслої крові.

— Я за тобою не піду.

Від потрясіння в цигана мало не відвалилася нижня щелепа. Він застиг із роззявленим ротом, прикипівши нажаханим поглядом до обличчя Баля. Цей чоловік мав я шалу — лихе око. Ба-белева мати остерігала його проти таких людей. Коли ти зустрінешся з таким чоловіком і він спрямує на тебе свій погляд василіска — тобі кінець. Десь у глибині підсвідомості Бабель Самана визнав свою помилку — визнав, що допустив у своє життя лиху людину.

— Ви залишитеся тут?

— Не бійся. Я на тебе чекатиму.

Бабель зірвався бігти, як тільки вийшов із бару. Він хотів загубитися в натовпі. Забути про все, що тільки-но сталося. Що він собі подумав? Адже рукопису в нього нема. Він має лише туманне уявлення про те, де саме його слід шукати. Коли троє урситоргопустилися на дитячу подушку Бабеля, щоб визначити його майбутню долю, чому вони обрали за притаманну йому ваду схильність до вживання наркотиків? Чому не схильність до спиртних напоїв? Чому не пристрасть до жінок? А тепер О Бенґ¹ напав на нього й послав йому як кару того василіска.

Бабель перестав бігти й сповільнив ходу. Ніякого знаку від того ґаджо . Може, це просто розгулялася його уява? Може, лихе око того чоловіка йому привиділося? Може, він став жертвою галюцинації? Хіба вперше погані наркотики вкидають його у стан білої гарячки?

Він подивився, котра година на лічильнику біля стоянки автомобілів. Гаразд. Другий клієнт, мабуть, досі його чекає. Можливо, він виявиться доброзичливішим. Була субота, день хилився до вечора. Сьогодні сутенери мають досить роботи в Сен-Дені. Бабель подивився на своє віддзеркалення у вітрині й подарував йому слабку непевну усмішку. Якби йому вдалося провернути цю обо-рудку, він міг би завести й собі кілька дівчат. І купити «мерседес». Він придбав би кремовий «мерседес» із червоними шкіряними сидіннями й автоматичним кондиціонуванням повітря. І зробив би собі манікюр в одному з тих закладів, де русяві дівчата в білих фартухах дивляться на вас через стіл знадливими очима.

До кав’ярні «У Мінети» іти було лише дві хвилини. Зараз він просуне голову у двері й побачить того другого чоловіка. Умовить його заплатити аванс — довести свою справжню зацікавленість.

А потім, стогнучи під тягарем грошей і подарунків, він повернеться до табору й угамує свою вередливу сестричку.