Читать «Iсторичнi есе. Том 2» онлайн - страница 13

Один із лідерів українських есерів та міністр земельних справ УНР, Микола Ковалевський (1892-1957), оповідає у своїх спогадах про розмови з німецьким послом, бароном Адольфом Муммом фон Жварценштейном, та фінансовим дорадником при посольстві, з фаху банкіром із Франкфурта, Карлом Мельхіором. Розмови відбулися навесні 1918 р., після того, як Центральна Рада за підтримки німецької армії повернулася до Києва:

“Під час цих розмов барон фон Мумм і він [Мельхіор] старались мене переконати в неможливості організувати сільсько-господарську продукцію без права приватної власности на землю. Особливо турбувало їх те, що великі маєтки були поділені між селянами і що це обнизить рільничу продукцію України. Крім того, старались вони мене переконати і в тім, що така аграрна реформа зруйнує фінанси держави і що треба від селян жадати так званого викупу за землю. Франкфуртський банкір доводив мені, що держава може зробити на цім подвійний інтерес - політичний і фінансовий. Політичний інтерес полягав в тім, що, на його думку, коли селяни заплатять викуп, то впливова верства більших і середніх землевласників не буде настроєна проти української держави. У всякому разі ворожі виступи цієї соціяльної верстви, яка все ще має силу в Україні, будуть таким чином зневтралізовані. Фінансова вигода мала б полягати в тім, що викуп, виплачений селянами, які, на думку Мельхіора, мали багато схованих карбованців, ішов би до державного скарбу, а бувшим землевласникам платилося б відшкодування довготерміновими облігаціями. Таким чином і на цій трансакції держава добре заробила б, а саме головне -унормувала б фінансовий обіг країни. Ця приваблива перспектива подвійного зиску була дуже характеристична для німецького наставлення. Я був трохи здивований цим цинізмом німецьких фінансових дорадників, але вважав за свій обов’язок зміст кожної такої розмови докладно реферувати урядові”.

Як випливає з його спогадів, Ковалевський був людиною з прекрасним політичним мисленням. Тому викликає здивування факт, що порада Мумма і Мельхіора вразила його своєю “цинічністю”. Для кого-небудь іншого, менш ураженого народницькими міфами, ця порада мала звучати радше як голос здорового глузду. Звичайно, Рада допустилася грубої помилки, відштовхнувши від себе помірковані та заможні елементи села. Якби не це, напевно вдалося б уникнути правого перевороту, що його 25 квітня 1918 р. здійснив генерал Павло Скоропадський (1873-1945).