Читать «Iсторичнi есе. Том 2» онлайн - страница 479

114

Мирослав Прокоп (1913 р. а, псевдонім - М. Вировий) - політичний діяч і публіцист. Народився у Перемишлі, навчався у Львівському (1930-1933), Берлінському (1937-1938) та Мюнхенському (1939-1941) університетах. Як член ОУН був ув’язнений польською владою у 1933-1937 рр. Редактор “Студентського вісника” (Львів, 1937-1938), підпільного органу проводу ОУН(б) в Україні під німецькою окупацією “Ідея і чин” (1942-1944). Один із організаторів УГВР. Після війни опинився у Німеччині У 1949 р. захистив докторську дисертацію з права в Українському вільному університеті Того ж року виїхав у США. Працював у еміграційних періодичних виданнях “Українська трибуна” (1945-1948), “Сучасна Україна” (1951-1960), “Свобода” (1961-1964), “Сучасність” (1960-1967). Віце-директор видавничо-дослідницької корпорації “Пролог” і редактор “Digest of the Soviet Ukrainian Press”. 3 1967 р. по 1984 p. - член редколегії журналу “Сучасність”. Автор численних публікацій, у т. ч. книжок “Україна і українська політика Москви” (1956, 1981); “Напередодні незалежної України” (1993). Як віце-директор видавництва “Пролог” брав участь у виданні книги Івана Лисяка-Рудницького “Між історією й політикою...”. Його листування з Іваном Лисяком-Рудницьким зберігається в архіві останнього.

У листі до Володимира Кубійовича від 8 січня 1968 р. (box 36, file 790) Лисяк-Рудницький писав: “Між Прокопом і мною є одне розходження фактичного порядку. Ідеться про те, чи й наскільки “революційна” (бандерівська) фракція ОУН перейшла за воєнних років на демократичні позиції. Д-р Прокоп твердить, що бандерівці здемократизувалися в 1943-44 рр. Я ж, як Ви певне пригадуєте, казав у моїй статті [“Націоналізм”. - Я. Г.], що в націоналістичному середовищі відбувався ідейний фермент, але що нема достатніх підстав для того, щоб уважати, що ОУН(б) в тому часі сприйняла концепцію політичної демократії Очевидно, Прокоп був учасником подій, про які я знаю тільки з другої руки. Але, з другого боку, можливо, що Прокоп ретроспективно та анахроністично переносить на воєнний період певні процеси, які фактично мали місце вже в повоєнні роки. Можливо теж, що розходження викликане тим, що Прокоп і я вживаємо слово “демократія” в різних значеннях. Згідно з моїм розумінням, поняття демократії стосується політичного устрою (вільні вибори тощо); тому популярні гасла, в роді “свобода народам, свобода людині”, - це ще не демократична програма”.