Читать «Ромео і Джульєтта» онлайн - страница 39

Із францисканців, тільки ж не застав;

Відвідував він тут у місті хворих.

Коли ж знайшов його, то нас обох

Не випустила варта з карантину,-

Замкнула двері і печать наклала,

Підозріваючи, що ми були

В такому домі, де чума лютує.

То я й не міг до Мантуї добитись.

Брат Лор. А хто ж одвіз мого листа Ромео?

Брат Джов. Листа послать не зміг я. Ось цей лист.

Я навіть посланця не зміг знайти

Для того, щоб тобі назад вернути,

Так налякала всіх зараза люта.

Брат Лср. Фатальний збіг! Я братством присягаюсь,

Той лист - то не дрібничка: зміст його

Аж надто був важливий, і затримка

Загрожує великою бідою.

Іди ж, мій брате, роздобудь мені

Залізний лом і принеси його

Скоріш до келії.

Брат Джов. Я зараз, брате.

(Виходить)

Брат Лор. Тепер я мушу сам іти у склей.

За три години має встать Джульєтта;

Вона мені ніколи не пробачить,

Що я не встиг Ромео сповістити.

Та знову в Мантую я напишу;

її ж у келії переховаю,

Аж доки сам Ромео не прибуде.

О бідний труп живий в притулку мертвих!

(Виходить)

СЦЕНА З

Кладовище. Склеп родини Капулетті.

Входять Паріс та його паж, який несе квіти і смолоскип.

Паріс Дай, хлопче, смолоскип і відійди.

Ні, погаси. Нехай мене не бачать.

Ляж там під тисами і, чуйним вухом

Припавши до землі, уважно слухай.

На кладовищі чутно кожний крок,

Земля-бо тут всередині порожня,

Покопана могилами й хистка,

Ледь ступить хто - відразу відгукнеться.

Як щось почуєш, свисни голосніше,

Я знатиму, що хтось іде до склепу.

Дай квіти. І роби, як я звелів.

Паж

(убік)

Як страшно тут самому серед мертвих!

Навколо домовини… Але зважусь.

(Відходить)

Паріс Я шлюбне ложе квітами укрию,

Солодка квітко! Постіль із граніту

Водою запашною я омию

Або сльозами окроплю ці плити.

И щоночі буду, вражений журбою,

Носити квіти й плакать над тобою!

Хлопець свище.

Знак подає слуга. Там хтось іде.

Чия нога ступає тут проклята

й перебива мені обряд любовний?

Із смолоскипом? Ніч, сховай мене!

(Ховається)

Входять Ромео й Балтазар зі смолоскипом, ломом, заступом тощо.

Ромео Дай заступа мені й залізний лом.

Візьми цього листа і завтра вранці

Віддай моєму батькові його.

Дай смолоскип. Гляди ж, під страхом смерті,

Що б не побачив ти і що б не чув,

До мене не підходь і не втручайся.

В це ложе смерті хочу я спуститись,

Щоб глянуть ще раз на мою дружину;

А головне - щоб зняти в неї з пальця

Коштовний перстень: перстень той потрібен

Мені задля важливої мети.

Тепер іди звідсіль. Але гляди,

Якщо насмілишся ти повернутись

І підглядать, що буду я робити,

Клянусь, я розірву тебе на шмаття

І члени всі твої розсію тут,

На цвинтарі голодному. Бо зараз

Ця ніч і замір мій - і дикі, й люті.

Вони лютіші, ніж голодний тигр,

Вони грізніші, ніж бурхливе,море…

Балтазар Я йду, синьйоре, й турбувать не стану.

Ромео І будеш другом. Ось, візьми собі.

Живи!.. Бувай щасливий і прощай!

Балтазар

(убік)

Я все ж сховаюся: мене лякає

Цей погляд дикий. Зло він замишляє.

(Відходить)

Ромео Огидна пащо! Ти, утробо смерті!

Пожерла щонайкращий дар землі!

Я щелепи гнилі твої розкрию.

(Розбиває двері до склепу)

І силою новий напхаю корм.

Паріс Як? Тут вигнанець той зарозумілий!

Отой Монтеккі, що убив кузена

Коханої моєї?.. Горе це,