Читать «Ромео і Джульєтта» онлайн - страница 34

Капулетті Іди вже, йди!

2-й слуга виходить.

Замало часу… Що, як ми не встигнем?

А де дочка? Мабуть, в духівника.

Мамка Авжеж, синьйоре.

Капулетті Він, може, наведе її на розум:

Свавільне і розбещене дівчисько!

Мамка Вона прийшла зі сповіді весела!

Входить Джульєтта.

Капулетті Ну, що, уперта? Де тинялась ти?

Джульетта Там, де мене покуту скласти вчили,

Що не скорилася і гріх вчинила.

Святий Лоренцо наказав мені

До ніг упасти і просить прощення.

Прости, мій тату, я тебе благаю!

Віднині я твоїй скоряюсь волі.

Капулетті Послать до графа! Сповістить його.

І взавтра рано вузол ми зав’яжем.

Джульетта 3 ним стрілась я у келії Лоренцо

И була до нього чемна і привітна,

Наскільки це пристойність дозволяє.

Капулетті Раз так, то і гаразд. Я радий. Встань.

Отак і слід. Я хочу бачить графа.

Пошліть мерщій по нього, я ж сказав!

Як перед богом, наш отець - святий:

Йому недарма дякує все місто.

Джульєтта Ходімо, няню, у мою кімнату:

Ви допоможете мені як слід

Оздоби вибрать на ваш смак, пристойні,

Якими взавтра я себе прикрашу.

Синьйора Кап. Не взавтра, а в четвер, ще маєм час.

Капулетті Ідіть же, йдіть, бо взавтра ж і до церкви!

Джульєтта і мамка виходять.

Синьйора Кап. Не встигнемо все влаштувать на завтра:

Таж скоро ніч!

Капулетті Замовкни! Тсс… Я сам

Візьмусь за справу - і ручусь тобі,

Що буде все гаразд, моя дружино.

Іди ж мерщій Джульєтті поможи

Убрання вибрати. А я не ляжу,

Не спатиму я нині. Залиши

Мене самого. Нині - я хазяйка!

Гей, ви! Розбіглися? Ну, добре, я

Піду вже й сам і сповіщу Паріса,

Щоб він на ранок лагодивсь, на завтра.

І як мені на серці легко стало,

Коли отямилось дурне дівча!

Виходять.

СЦЕНА З

Кімната Джульєтти.

Входять Джульетта й мамка.

Джульєтта Так, це найкраще вбрання. А тепер

Лиши мене на самоті. Всю ніч

Молитися я мушу, люба няню,

Щоб небеса до мене усміхнулись,

Адже ж ти знаєш, чим я завинила.

Входить синьйора Капулетті.

Синьйора Кап. Клопочетесь? Чи вам допомогти?

Джульетта О ні, синьйоро. Вибрали ми все,

Що треба буде нам до шлюбу взавтра.

Будь ласка, залишіть мене саму;

А няня хай цю ніч вам допоможе,

Бо повні руки маєте турбот,

Так спішно все й раптово…

Синьйора Кап. На добраніч!

Лягай. Тобі спочинок необхідний.

Синьйора Капулетті й мамка виходять.

Джульєтта Прощайте! Чи побачимось ми з вами,

Те знає бог… Якийсь холодний страх

Проймає млосно жили і неначе

Морозом сковує гарячу кров…

Покличу їх… Мені самій так тоскно!

Вернися, няню! Що ж їй тут робити?

Зіграть цю сцену мушу я сама!

Сюди фіал!

А що, коли цей трунок не подіє?

Таж силою мене звінчають з графом.

Ні, ні!.. Ти порятуєш… Ляж отут!..

(Кладе поруч себе кинджал)

А що, як дав мені чернець отруту,

Щоб вбить мене підступно, боячись

Себе збезчестити, коли б відкрилось,

Що він мене з Ромео повінчав?

Боюсь, що так… Проте - не може бути:

Бо ж він уславився святим життям…

Ні, я не допущу лихої думки!

А що, як я лежатиму в труні

И прокинуся у склепі надто рано,

Раніше, ніж туди Ромео прийде,

Щоб визволить мене? Жахлива мить!

Тоді я задихнутись можу в склепі,

Якого паща темна і смердюча

Так рідко дихає повітрям чистим,

І вмерти там, Ромео не діждавшись!

Або, якщо я виживу, тоді…