Читать «Ромео і Джульєтта» онлайн - страница 2

стояти. Адже ж усім добре відомо, що я, нівроку, добрий шмат

м’яса.

Грегорі Гаразд, що не риби. Був би ти рибою, то була б

з тебе в’ялена тріска. Ну, витягай мерщій свій струмент: сюди

йдуть двоє з дому Монтеккі.

Входять Абрам та Балтазар, двоє слуг Монтеккі.

Самсон Зброя моя наголо. Починай сварку, а я підтри-

маю тебе ззаду.

Грегорі Як? Повернешся до мене задом та й накиваєш

п’ятами?

Самсон Не бійся мене.

Грегорі Ще чого! Мені тебе боятись! Я боюся за тебе.

Самсон Треба, щоб закон був на нашому боці: нехай

вони почнуть.

Грегорі Я гляну люто, йдучи повз них; нехай приймають

це, як собі хочуть.

Самсон Ні, як посміють! Я наставлю їм дулю. Ганьба

їм буде, як таке стерплять.

Абрам Це ви нам наставили дулю, синьйоре?

Самсон Я просто наставив дулю, синьйоре.

Абрам Це ви нам наставили дулю, синьйоре?

Самсон

(до Грегорі)

Чи буде закон на нашому боці, якщо я відпо-

вім йому «так»?

Грегорі

(до Самсона)

Ні.

Самсон Ні, синьйоре. Я не вам наставив дулю, синьйоре;

я просто наставив дулю, синьйоре.

Грегорі Ви напрошуєтесь на сварку, синьйоре?

Абрам На сварку, синьйоре? Ні, синьйоре.

Самсон Якщо ви бажаєте, синьйоре, я до ваших послуг.

Я служу хазяїнові не гіршому, ніж ваш.

Абрам Та вже ж не кращому.

Самсон Гаразд,синьйоре.

Грегорі

(до Самсона)

Скажи - кращому: сюди йде небіж мого госпо-

даря.

Самсон Авжеж кращому, синьйоре.

Абрам Ви брешете.

Самсон Виймайте мечі, якщо ви мужчини. Грегорі, а

покажи-но їм твій знаменитий удар.

Б’ються.

Входить Б е н в о л і о.

Бенволіо Схаменіться, дурні! Мечі сховайте в піхви. Ви

самі не тямите, що робите.

(Вибиває мечі в них із рук)

Входить Т і б а л ь т.

Тібальт Що! Б’єшся ти серед негідних слуг?

Бенволіо, поглянь. Ось смерть твоя.

Бенволіо Я їх мирив. Сховай меча у піхви

Або рубай, щоб їх розборонити.

Тібальт Меч у руках, а мир на язиці?!

Ненавиджу це слово я, мов пекло,

Як всіх Монтеккі, як тебе самого.

Обороняйся ж, боягузе!

Б’ються.

Входять декілька прибічників обох родин і втручаються в сутич-

ку; згодом вбігають кілька городян із киями.

1-й городянин Гей, алебард, київ! Мерщій! Лупцюй їх!

Городяни Смерть Капулетті! Бий їх! Смерть Монтеккі!

Входить К а п у л е т т і в халаті, за ним синьйора Капулетті.

Капулетті Що тут за гамір? Де мій довгий меч?

Синьйора Кап. Ні, костур, костур! Нащо вам той меч?

Капулетті Меча, кажу! Іде старий Монтеккі,

Мені на глум махає він мечем.

Входять Монтеккі й синьйора Монтеккі.

Монтеккі Ти, підлий Капулетті!

(До дружини)

Не тримай.

Синьйора Мон. До ворога не підпущу й на крок.

Входить князь з почтом.

Князь Бунтівники ви! Вороги спокою!

Мечі плямуєте ви кров’ю ближніх.

Ви чуєте? Спиніться, люди! Звірі!

Ви згубний пломінь люті й ворожнечі

Потоком пурпуровим з власних жил

Гасити ладні раз у раз. Із рук

Додолу кидайте криваву зброю

І слухайте, що скаже в гніві князь ваш,-

Інакше ждуть на вас страшні тортури.

Утретє вже за слово легковажне

Ти, Капулетті, й запальний Монтеккі,

Тривожите ви чварами все місто!

Утретє сиві жителі Верони,

Свої пристойні вбрання поскидавши,

До рук старих стару хапають зброю,

Ущент поточену іржею миру,

Щоб вашу лють іржаву гамувати.

Коли ще раз стривожите Верону,