Читать «Потомки запорожців» онлайн - страница 17

 Цар. Ну, що ви скажете! Мовчу, бо правда.

 Верещака. Підводить наукову базу.

 Пасічний. О, він ще й філософську підведе.

 Цар. Якщо дозволите. Для того і прийшли.

 Верещака. Тільки без хитрощів, одверто...

 Цар. Попробуем. Так от що, товариство.

 Верещака. Ну-ну...

 Цар. Ми люди індивідуальні, українські, і до колгоспу йти ми не хотіли.

 Скидан. Ми теж український народ. І вас питаємо:

 хто вас просив де нашого колгоспу?

 Цар. Ніхто нас не просив. Загнав був нас Гусак Харко.

 Гусак. Брешеш!

 Сторчак. Еге! Взяв на переляк, чортяка.

 Цар. Загрожував свободі нашій і життю.

 Гусак. Брехня!

 Цар. Давайте так розійдемось, товариші: все, що було куркульське, папське і людське, — всі грунти і води, одне слово, беріть собі, колгоспу. Нам, одноосібникам, нехай лишиться тільки наше.

 Гусак. Хто підпалив сільраду?

 Цар. Не палив, не знаю. Я нездатний щось там запалить чи знищить. Зробить щось добре я здатний.

 Скидан. Я теж так думаю.

 Цар. За те ми тебе й поважаємо, хоч і розходимось.

 Скидан. Чому?!

 Цар. Ми, бачте, люди інші. У вас всесвітній інтерес, ми ж люди окремі. Малого інтересу люди. І смисл життя ми бачимо в малому інтересі, в своїй окремості, сказать би.

 Пасічний. Себто?

 Цар. Ви хочете зробитись робочими на всій землі, а ми — властителями клаптиків земельних.

 Верещака. Он куди загинає!

 Скидан. Записуйте. Не скрізь почуєте таку одвертість.

 Верещака. Властителі клаптиків! Це ж цілий образ! У двох словах вся постать.

 Сторчак. Пишіть — властителі й любителі землі.

 Пасічний. А ми хіба не любимо землю?

 Цар. Ви перестанете її любити, лаяти й клясти чи за неї молитись, бо трудодень і трактор цього не потребують.

 Тихий.  Неправда!

 Скидан. Неправда!

 Трубенко. Неправда!

 Гусак. Куркульські брехні!

 Пасічний. Ми землю любимо новою, вільною любов'ю нових властивоетей, без лайки й прокльонів одноосібника-раба!

 Сторчак. Побачимо!

 Скидан. Побачите. Ось заженемо ваш сектор на болото.

 Сторчак. Нічого. Хоч у болоті, аби наше. Така людська природа.

 Пасічний. Філософ. Природу треба чистити, щоб не змарніла в бур'янах і хащах випадкових.

 Цар. Почистите, я бачу, ви природу так, що згине, мабуть, і краса її, і тиша.

 Скидан. Досить тишини! Ми на природу винесемо план.

 Пасічний. Природа без науки й плану загине від таких любителів, як ви. Так гине ліс, коли його возлюбить шашіль.

 Скидан. Ми прагнемо життя нового, значить, і нової краси.

 Входить художник Безверхий.

 Безверхий. Замовкніть! Не говоріте мне хоть про красу! Невже ви й про красу можете щось сказать?

 Скидан. Де вже нам!

 Безверхий. Свинарник довжиною в півтораста метрів, яким ви згиділи пейзаж з мого вікна. Оцей свинарник, я вас питаю, е він красивий чи ні? Ваша робота?!

 Уляна. А чим він поганий?

 Безверхий (до Уляни). Не ваше діло!

 Скидан. Ви дивитесь на свинарник збоку, а я зсередини. До речі, ви всередині свинарника були?