Читать «Нікомахова етика» онлайн - страница 64

(20) Ремінісценція з: Plato. Legg. 727d: ούδ' οπόταν ήγήται το ζην πάντως αγαθόν είναι, τιμά, ατιμάζει δ' αυτήν καΐ τότε· ("І якщо вона [людина] вважає, що життя - то найвище благо і шанує [його як найвище благо], то вона не шанує її [свою душу]").

(21) Неточна алюзія з Нот. II. І. 393, де Ахіллес просить Фетіду клопотати за нього перед Зевсом у пам'ять про її допомогу, коли боги вирішили закувати його в кайдани, та Нот. II. І. 503, де Фетіда нагадує Зевсові про свої благодіяння.

(22) Історик Каллісфен (Апоп. 189, 13 = F.Gr.H. 124 F 8) розповідає, як благородне замовчування лаконцями попередніх благодіянь спонукало афінян до військової допомоги Спарті (ιστορεί Καλλισθένης εν τήι πρώτηι (?) των(1) Ελληνικών, <δτι> Θηβαίων ε'ις την Λακωνικήν εμβαλλόντων έπεμψαν Λακεδαιμόνιοι προς' Αθηναίους περί συμμαχίας λέγοντες, καί δσα μεν τους' Αθηναίους πεποιήκασιν ο'ι Λακεδαιμόνιοι ευ, τούτων εκόντες επελανθανοντο, α δ' αυτοί προς' Αθηναίων χρηστά επεπόνθεισαν, τούτων εμέμνηντο, ως δια τούτων αυτούς επαξομενοι προς συμμαχ'ιαν μάλλον).

Крім того, з людьми високопоставленими і удачливими величаві тримаються величаво, а із [20] середніми - помірковано, бо перевага над першими важка і справляє враження, а над останніми не складає труднощів; і якщо підноситися над першими аж ніяк не низько, то над людьми посередніми(23) - бридко (φορτικόν), так само як показувати силу на немічних.

Він [величавий] не гониться за тим, що почесно, чи за тим, у чому є першими інші; він дозвільний (αργον) і неквапливий, доки мова не йде [25] про велику честь чи [велику] справу; він діяльний (πρακτικός) у небагатьох, однак великих і славних [ділах].

Необхідно (αναγκαΐον), щоб ненависть його і дружба були явними (адже і таїтися, і правді приділяти менше уваги, ніж чутці, властиво боязкому); і говорить, і діє він явно (він говорить цілком вільно (παρρησίαστής), тому що зневажає боягузів, і [30] він правдивий (αληθευτίκός) [завжди], за винятком удавання перед натовпом).

Він не здатний [пристосовувати своє] життя до іншої людини, 1125а за винятком друга, адже це рабська (δουλικόν) здатність, недаремно підлабузники [бувають] з прислуги (θητίκοί(24)) і люди посередні - підлабузники.

(23) εν δε τοις ταπεινοις краще перекладати саме як посередніми (тобто незначними, простими, подібно до лат. humilis, а не убогими).

(24) Важке для буквального перекладу слово θητικδς, похідне від θής, яким позначався і найманець, і поденник, фет - громадянин найнижчого, четвертого майнового стану конституції Солона.

Його нелегко здивувати, бо ніщо не [здається] йому великим.

Він і не злопам'ятний (μνησίκακος): величавому взагалі не властиво комусь щось пригадувати, особливо всяке зло (κακά); [5] радше, йому властиво не помічати цього.

Він не обговорює людей (ανθρωπολόγος), бо не стане говорити ні про себе, ні про іншого; йому ж бо немає справи ні до похвал собі, ні до засудження інших, і, в свою чергу, він скупий на похвали. З тієї ж причини він не лихословить (κακολόγος) навіть про ворогів, хіба тільки з погорди (δι' ύβρίν). Менш за все він схильний горювати і просити допомоги у зв'язку [10] з [повсякденними] - необхідними чи малозначними - справами, бо так поводиться той, кому вони важливі.