Читать «Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа» онлайн - страница 41

10

Од Нових Кодаків до Старих десять верстов (приміт. авт.).

11

Корж помилився: Новоросійська при усті Самари ніколи не було, а був Єкатеринослав, губернський город Азовської губернії. Оцей-то Єкатеринослав упразнили і стали його будувать, де Половиця, де він і до сього часу стоїть. За імператора Павла його перейменували в Новоросійськ, а за Імператора Александра – знов в Єкатеринослав (приміт. авт.).

12

Імператриця Єкатерина ІІ посітила тутейшу Україну в 1787 року; в сім же року і город Єкатеринослав заложила (приміт. авт.).

13

Приємно, коли у відкритому морі вітри збурюють морську гладінь, з твердої землі спостерігати велику біду іншого (латин.).

14

Одна така миля і досі стоїть в Катеринославі біля собора (приміт. авт.).

15

Цариця виїхала з Петербурга 1786 року (приміт. авт.).

16

Демено – руль (приміт. авт.).

17

Стерни і опачини – теж рулі, тільки коротші і на кінці – як лопатки; ними спідручніш правити при проході суден через пороги (приміт. авт.).

18

Кременчуцької губернії не було, а була Новоросійськая, а тільки губернське правленіє було в Кременчуці (приміт. авт.).

19

Корж помиляється: після Мазепи був гетьманом Скоропадський (приміт. авт.).

20

І теперечки видко ту кріпость в Старих Кодаках, і показують камінь на котрому сидів Петро Великий (приміт. авт.).

21

Се темне оповідання Коржа спада на завоювання Єрмаком Сибірі і занятіє Дніпрових островів Єфстафієм Дашкевичем і Предиславом Ланскоронським, а далі на Богдана Хмельницького і Барабаша (приміт. авт.).

22

Коли був збудований Самарсько-Миколаївський монастир, нема ніякої звістки, бо в 1750 року настоятель Прокл помер од морової язви, і його келію зо всіми записками і шпаргалами спалено. Але по надписям на стінах прежньої церкви видко, що настоятелями там були Іоанникій ще у 1732 року, а Терентій – у 1733. Монастир сей прозивався ще військовим, бо осадився на Запорозьких землях і урядкувався од Січі (Дивись записки архієпископа Гавриїла: Самарський монастир, часть ІІ, страница 110) (приміт авт.).

23

Од слова витаю, проживаю; по-москалівськи «гостиница» (приміт. авт.).

24

Дума «Похід на ляхів» (приміт. авт.).

25

Після зруйнування коша цариця подарувала генерал-прокурору князю Вяземському селенія Капулівку, Покровське, Рогач, Кримську Кам’янку, Білозірку і 100 000 десятин степів, плавнів і лісів. Так ото як понасилали рядчиків та стали будуваться, – то поздіймали з кладовища і надгробки на підвалини і фундаменти. Теперечки сі села з землями належать баронам Штиглицам (приміт. авт.).

26

Товстонос був отаманом Щербиновського куреня в 1766 і 1767 роках і прославив себе на війні в 1769 і 1770 роках. Вернувся з походу важко ранений і через кілька місяців умер (приміт. авт.).

27

Іван Дмитрович Сірко був кошовим отаманом в 1659, 1660, 1663, 1668, 1673, 1674, 1675, 1676, 1677, 1678, 1679 і 1680 року, в которому і преставился. От що про його пише Георгій Кониський: «Сірко храбрый и предприимчивый, удачно воевал, предводительствуя малим войском, почитал сражение игрушкой, гнушалея корыстолюбием, предоставлял добычу запорожцем и частью делился даже с врагами своими.» Гетман Самойлович однажды упрекал его (Сірка), что он позволяет татарам кочевать с стадами на землях Запорожских. Сірко отвечал, что он это делает из милосердия к ногайцам, терпевшим от недороду трав, и что они и запорожцам тоже дозволяют делать». «Коли б і чорт, – сказал он, – пане гетьмане, помагав людям в крайній їх нужді, то брізговати тож не годиться, бо кажуть люди: нужда закон зміняє» (приміт. авт.).