Читать «Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа» онлайн - страница 40

Уже всі каші паланки

В Текелійових руках,

Уже всі його палатки

По наших січових кутках.

Ой прочитав Текеля папір

Кошовому, писареві од цариці,

Треба нам їхати у двір

Аж у дві столиці.

Ой зібрав наш Калниш

Храбрую дружину,

Сердешний брався аж за ніж

Та проклинав лиху годину.

Сірома Калниш захлипав гірко,

З кожним козаком обіймався,

Сказав: «Прощай, славне, храбре військо!»

Та вже більш і не вертався!

«Гей, батьки-отамани,

Кажіть, де поділи старшину?»

Бере нас жаль за серце,

Як згадаєм славну старовину!

Ой почали січовики думать, гадать,

Як би москаля в шори убрать.

А далі до Текелія пристали,

Щоб дав білети – роботи нам шукать.

Ой рушили запорожці

До лями на заробітки.

Закивали п’ятами, сіроми,

Тільки товаришам дали звістки.

Текелій хоч після й оглядівся,

А запорожців – поминай як звали!

Ой бідний зажурився,

Що в шори його убрали.

Ох життя наше минулось,

Життя бурлацьке!

Коли б воно вернулось,

Славне життя козацьке!

Гей, братці, озьміть у руку

Пісочку та й посійте

Ой тоді воно вернеться,

Як той пісочок зійде![49]

Корж помер в октябрі 1835 року на 104 році довгого свого життя. Змалку і до смерті жив він і працював задля людей і, може б, ще промаявся на світі, коли б, збираючи подаяніє на погорілу в Михайлівці церкву, не застудив себе, переїжджаючи восени через Мокрую Суру. Царство тобі небесне, добрий чоловіче, вічна тобі пам’ять.

Примітки

1

Багато дечого розказував мені старий Корж, але у сім оповіданні тільки те заявляю, що записано преосвященним Гавриїлом (приміт. авт.).

2

Українці мають звичай москалів звати відієрв, од того що прізвища (фамилії) у них найбільш кінчаються на «в» (приміт. авт.).

3

Так прозивалась Кам’янка, бо в сім поселку запорожці торгували з татарами і ногайцями (приміт. авт.).

4

Від чого узялось се прізвище, багацько дечого розказують катеринославські письменні. Найбільша їх половина думає, що Половицею прозвали од якого-небудь осадчого Половика, як і другі слободи Катеринославської губернії од своїх осадчих прізвища добули: Гупалівка – од Гупала, Котівка – од Кота і другі ще деякі (приміт. авт.).

5

Дом Роде проти бурси (приміт. авт.).

6

Тепер тут дом дворянського собранія (приміт. авт.).

7

Млинів на сім місці теперечки нема, бо літом сей рукав пересиха, так що по дну прірви їздять возами і забирають на будову каміння. А поки не розчищали Ненаситицького порога, то тутечки млини мололи ціле літо. Через сей-то рукав світліший Потьомкін хотів зробить перекидний міст на Монастирський острів, де замишляв збудувать університет. Ще й будувать його не починали, а вже професорів назначили (дуже, бачите, хапались) і наділяли їх жалуванням. Між ними був професор сільського хазяйства М. Леванов, той, що написав «Наставление к умозрительному и делопроизводному зекледелию» (изд. в Петербурга 1788 года), Сартій (титуловався директором Екатеринославской музыкальной академии) і другі (приміт. авт.).

8

Ся фабрика ще за панування імператриці Катерини була переведена з Білорусії, м. Дубровного, і вже за імператора Миколая скасована (приміт. авт.).

9

Ще недавно бачив я той стовп в Казеннім саду. Сей сад казна теперечки продала (приміт. авт.).