Читать «Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа» онлайн - страница 43

38

Саєта саме дороге аглицьке сукно ярких кольорів (приміт. авт.).

39

Варенуху варили в глечику горілку з медом, перцем, корицею, сушеними грушами, обмазували зверху тістом, ставили в піч і запікали, щоб добре упріла (приміт. авт.).

40

Од присужденної кари осужденному можна було збавиться одним тільки побитом, коли яка-небудь дівчина заявить, що вона хоче з ним одружитись. З сього-то звичаю раз в Самарській паланці скоїлась така штукарня. Вели осужденного на лобне місце; пуць назустріч дівчина, прикрита густим серпанком, і заявила, що вона йде за осужденного заміж. Народ припинився, примовк, а осужденний каже: «Здійми лишень серпанок, нехай я подивлюсь, яке подружжя мені посила доля». Зняла дівчина серпанок. Глянув козак на неї та й каже: «Як на такій одружитись, то лучче пропасти, ведіть мене, люде добрі, на шибеницю!» (Приміт. авт.).

41

Корж любив розказувать сю приказочку, хто його хоч трохи знав, то вже певно про неї од його чув (приміт. авт.).

42

Кош зруйновано у 1775 році (приміт. авт.).

43

Роман Строць був отаманом Канівського куріня (приміт. авт.).

44

Текелій був родом сербин і, як усі серби, високий і худорлявий (приміт. авт.).

45

У шори убрать, себто обдурить, обманить (приміт. авт.).

46

Тилигул-річка вливається великим озером у Чорне морс. Сей лиман прозивався по-турецькій Дели-Гиль, по-нашому Скажене плесо. Сюди-то ходили запорожці на заробітки до лями (тягнуть неводи) (приміт. авт.).

47

Що сталось з войськовою старшиною, невідомо, бо ні в яких гістеричних рукописах об їх нема поминку. Була тільки чутка, що кошового Калниша заслали на Дон, бо в одній пісні така наміка:

Ой полети та полети, чорная галко,

та на Дон рибу їсти!

Ой принеси та принеси, чорная галко,

од кошового вісти.

(приміт. авт.).

48

1830 року після турецької войни найбільша половина козаків передалась Росії і вийшла з Бабадага з кошовим Осипом Михайловичем Гладким знов у Росію. Теперечки сі запорожці осадились побіля Азовського моря і прозиваються азовськими козаками (приміт. авт.).

49

Ся сама пісня, з деякими одмінами, надрукована і в «Истории Новой Сечи» Скальковського (приміт. авт.).