Читать «Фрау Мюллер не налаштована платити більше» онлайн - страница 66

До Афін Христина так і не потрапила. Але гроші, позичені на переїзд, віддала Галинці вже через кілька перших місяців, позичивши необхідну суму в Еви. Через рік Соломії вдалося нарешті отримати візу, і вона приїхала до Христини.

* * *

Ева робила все, щоб виглядати негарною. Її маленька постать із міцно припасованими одна до одної частинами тіла була стрімкою й рухливою, ніби постійно перебувала в бойовій готовності, аби відбитися від імовірної небезпеки. Поривчаста хода й енергійна, позбавлена будь-якої пластичності жестикуляція виказували її систематичні тренування з бійцівських видів спорту. Коли хтось раптово звертався до Еви, вона озиралася миттєво, повертаючись усім тілом; здавалося, що вона ледь стримується, щоб не виставити поперед себе кулаки й не зібратися в захисну боксерську позу. Її стрижки завжди були короткими й складалися лише з паралельних і перпендикулярних ліній, жодних заокруглень, жодного філірування, не кажучи вже про якісь там кучері. Так, ніби перукар стриг її під великий школярський трикутник, вимірюючи лише довжину й відповідність кутів. Коли Ева говорила, м’язи на її обличчі напружувалися й випиналися під тонкою прозорою шкірою з синюватими жилками. Очі примружувалися й крізь ці вузенькі щілини сталево поблискували своїм невизначеним сірувато-жовтим відтінком. Ева ніколи не носила прикрас, не мала в гардеробі жодної спідниці. Весь її одяг поділявся на діловий — для роботи й офіційних вечірок та спортивний — для решти. Вона їздила по місту на червоному мотоциклі, розвиваючи шалені швидкості. У найбільші морози іноді пересідала на стареньке «вольво». Відпочивала виключно з наметом на нудистських пляжах, ніколи не відвідувала курортів, слухала класичну музику й важкий рок, читала… ну, читала Ева якраз усе підряд. Чомусь саме в читанні монолітна броня її іміджу дала неминучу тріщину, через яку, ніби трава крізь асфальт, пробивалося все, що вона забороняла собі в іншому — надмірна сентиментальність, уразливість, слабкість, жіночність, бажання іноді бути не лише сильною та самодостатньою. Тож читала Ева навіть жіночі романи, хоча ніколи й нікому не наважилася б у цьому зізнатися. А також старанно штудіювала всі літературні новинки, про які говорилося на коктейльних вечірках.

У її просторому двоповерховому помешканні книги були всюди — по кілька рядів на полицях вбудованих шаф, на підлозі біля цих шаф, довгими штабелями тягнулися вздовж ліжка, так що Еві доводилося перебиратися через них, як через мур, у ванній, у кухні, навіть біля вішака з парасолями. Заднє сидіння Евиної машини теж вічно було завалене книгами. Щоразу, коли вони гуляли з Христиною й дорогою їм траплялася відчинена книгарня, Ева надовго зникала там, а потім виходила, обвішана торбинками. Іноді вона забороняла собі на якийсь час купувати нові книги, як інші люди забороняють собі цигарки, алкоголь, солодощі. І тоді Ева перечитувала старі, щоразу відшуковуючи книги, які були придбані, але до читання руки так і не дійшли.