Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 8

В «Оповіданні про Антона Головатого» М.Комаров посилається на спомини Г.Квітки — Основ’яненка про нього. І це є надзвичайно цінне історичне джерело, оскільки А.Головатий товаришував з його батьком Федором Івановичем Квіткою, бував не один раз у них вдома на хуторі Основа (тепер м. Харків), і часто листувався з ним^[19]. М.Комаров працював з історико-правовими документами, оскільки він подає конкретні пункти проекту А.Головатого до Російського уряду про реформування Запорозької Січі та цитує вислови російських високопосадовців, зокрема, Г.Потьомкіна^[20].

Популяризуючи історію запорозьких козаків для простого народу він писав простою народною мовою ілюструючи народними піснями та думами, як і в інших своїх дослідженнях. Він навіть використав одну з пісень А.Головатого про гірку долю Чорноморського козацтва^[21].

Книгу М.Комарова ілюстрував відомий не лише в Одесі, але й в Україні художник Амвросій Ждаха, котрий вдало і вміло змалював сцени життя А.Головатого та козацтва. Швидше за все, під враженням книги та усних оповідань М.Комарова.

Завдяки зусиллям одеситів у 1900 р. в Одесі побачив світ перевиданий перший історичний український роман П.Куліша «Чорна рада». Він був такий популярний, що миттєво розійшовся по всій Україні. Настала нагальна потреба перевидати його наступного року. Ілюстрації до видання створив видатний український графiк Амвросiй Ждаха — уроженець Очакова, член «Громади», а згодом i «Просвiти», викладач Одеського художнього iнституту (помер i похований в Одесi). Наприкiнц 2005 р. громадськість Одеси вiдзначила 150-лiтнiй ювiлей художника виставкою у краєзнавчому музеї^[22].

Амвросій Ждаха також заслуговує на увагу як фахівець і популяризатор козацької минувшини. Його ілюстрації до українських книг, численні поштові листівки на сюжети козацької героїки розходилися з величезним успіхом по всій Україні.

Ці листівки доповнювалися текстами козацьких пісень з нотами. Вони виходили як у Києві, так і в Одесі, які сприяли збереженню і популяризації козацької пісні. Це були сюжети до таких пісень: «Ой, негаразд запорожці», «Засвистали козаченьки», «Стогне вітер вільний в полі», «Ой, не знав козак, ой, да не знав Супрун», «Ой, біді-біда чайці-небозі», «Ой, у полі могила», «Козак», «Ой, ішли наші славні запорожці»^[23].

Варто зазначити, що, найбільш вагомим історичним доробком М.Комарова була книга, видана на гроші фонду ім. Л.А.Смоленського, який було створено в роки революції 1905–1907 рр. Одеською «Просвітою», почесним головою якої був М. Комаров.

А в своїй громадській роботі М.Комаров практично наслідував вже літнього і хворого Л.Смоленського, заступивши його на посаді голови одеської української громади.

У своїй книзі «Про Запорожські вольності» яка вийшла в Одесі українською мовою у 1907 р., завдяки послабленням царату по відношенню до української історії та культури й особливо мови, з перших сторінок дослідження М.Комаров зазначає потребу її виходу.