Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 7

Ще одним зацікавленням М.Комарова на фольклорно-історичну тематику була публікація в «Киевской Старине» у 1895 р. матеріалу під назвою «Запорожець Костянтин Віра». Ця легендарна історія зацікавила його тому, що до нього потрапив лист-скарга Констянтина Віри від покійного одеського книгопродавця В.І.Білого датований 5.04.1874 р. Костянтин Віра жив тоді під Одесою і помер на 105-му році життя. У віршованій формі писаний старовинним почерком ховалося прохання старого запорожця про надання йому матеріальної допомоги. Лист закінчувався підписом «Запорожець Костянтин Віра. Губернський секретар». Цікаво, що К.Віра ще на початку 1870 — х рр. заходив до М.Савича — колишнього діяча Кирило — Мефодіївського товариства, який тоді проживав в Одесі і, мав з ним довгі розмови. Очевидно, М.Савич збирався опублікувати деякі історичні матеріали про козацьку минувшину у Малоросійському збірнику, який так і не вийшов через його смерть в Одесі у 1892 р. тому, швидше за все М.Комаров і опублікував дещицю з того, що мало вийти^[14].

На початку ХХ ст. Ст. — Петербурзьким видавництвом «Благочинного товариства для видання дешевих книг», яке було утворено в столиці Російської імперії українською громадою в 1898 р., головою якого був Данило Мордовець — відомий історик та письменник вийшло дві історичні праці М.Комарова.

Це перш за все розширене та доповнене перевидання про Антона Головатого^[15]. Та надзвичайно важливою була книга про Богдана Хмельницького, видана там же у 1901 р..

У популярній та доступній формі М.Комаров подав майже всю історію України в книзі «Оповідання про Богдана Хмельницького». Саме постать Богдана Хмельницького, чи не єдину з українських гетьманів шанувала тоді царська влада і, звичайно, цензура могла пропустити це правдиво завуальоване українське видання. На основі фольклорного матеріалу, пісень і дум він давав досить відверту характеристику Б.Хмельницькому, пояснюючи сильні і слабкі сторони його діяльності. Особливо ті дії, де народ не знаючи реальної ситуації, всі провини покладав на гетьмана^[16].

Для того, щоб цензура пропустила книжку до друку, він висловив приховану думку, що «декого лякало тільки, що в Московському Царстві було тоді кріпацтво, але народ мав надію, що Україна зостанеться з давніми своїми вільностями…»^[17]. Він дотримувався тієї думки, що Б.Хмельницький звертаючись до Московського царя Олексія Михайловича благаючи його прийняти Україну під свою високу руку наполягав: «що коли Цар не оборонить Україну, то українцям доведеться шукати захисту у Турецького султана»^[18].

Таким чином, М.Комаров підкреслював думку про те, що у Б.Хмельницького був історичний вибір. Він як справжній дослідник народного фольклору у своїй книзі постійно ілюструє історичні факти своїми висновками підтверджуючи їх уривками із народних пісень, прислів’їв та дум. Варто відзначити, що його книга ілюстрована малюнками українських художників.