Читать «Микола Сціборський» онлайн - страница 69

Устрій парламентарної демократії пов’язаний із приватнокапіталістичними, відносинами й політично-економічним лібералізмом. Між тим на більшій частині України державний капіталізм большевизму значно змінив продукційну систему українського господарства й приспішив диференціацію суспільства на виробничо-професійній основі. Хоч загальна спадщина комунізму буде направлена, проте соціально-економічний розвиток України матиме відмінний від Заходу характер і спиратиметься на комбінованій системі державного, суспільного (муніципально-кооперативного) й приватного капіталізму, при плановому кермуванні й контролі держави. Цей регулятивний характер національного господарства виключатиме класичний лібералізм, а з ним й партії, як фактори господарсько-політичного кермування держави. Місце партій у державних органахзаймуть організовані на професійному принципі соціальні виробничі групи (синдикалізм). В цьому власне й полягає ідея державного синдикалізму, щопосереднє заступництво інтересів окремих груп населення через штучні й антагоністичні партії , та партійки — він замінює безпосередньою й солідарною репрезентацією загальних і часткових інтересів нації через її органічні складники (соціально-виробничі групи).

Отже націократія негує партійно-парламентарну організацію демократії.Як у періоді національної диктатури, так і в умовах постійного державного ладу — партії не існуватимуть., Це становище наші партії називають Замахом на… “народну свободу”? На ділі націократія заступаєздорові (витворені самою таки демократією, хоч і уневажнені її ж політичною практикою) принципирівності громадян перед законом, особистих і суспільний прав та співпраці, влади й народу в кермі державою. Але в протилежність демократичному хаосові та його культові “прав без обов’язків” — вона ці необхідні елементиправової держави розставляє в точно означені інтересами нації місця й