Читать «Смертельний світ» онлайн - страница 2

Джейсон вгамував свій гнів і кинув пістолет на инший кінець дивану, щоб не спокушатись скінчити життя самогубством. Він сподівався, що на Касилії його ніхто не знає і з нетерпінням чекав великої справи в казино. Він потурбується про це пізніше. Цей  важкоатлет, здавалося, знав усі відповіді. Тож він вирішив деякий час послухати і подивитися, до чого той хилить.

— Гаразд, чого ти хочеш?

*       *       *       *       *

Керк впав у крісло, що зловісно скрипнуло під його вагою і видобув із однієї зі своїх кишень конверт. Він швидко перевернув його висипаючи на стіл кілька блискучих Галактичних обмінних банкнот. Джейсон глянув на них — і раптово виструнчився.

— Це що — фальшивки? — запитав він, тримаючи одну проти світла.

— Вони достатньо справжні, — сказав йому Керк, — Я взяв їх у банку. Рівно двадцять сім купюр, або ж двадцять сім мільйонів кредитів. Я хочу, щоб ви скористались ними як фінансовим ресурсом коли сьогодні підете в казино. Зіграйте на них і виграйте.

Вони виглядали досить реальними, та й можна було їх перевірити. Джейсон уважно обмацав їх пальцями водночас розглядаючи незнайомця.

— Не знаю, що ти собі надумав, — сказав він, — Але ти ж розумієш, що я не можу нічого гарантувати. Я граю, однак не завжди виграю...

— Ти граєш... і виграєш коли захочеш, — похмуро сказав Клерк. — Ми ретельно все перевірили перш ніж до тебе йти.

— Якщо ти хочеш сказати, що я шахрай... — Джейсон знов терпляче вгамував свій норов і заспокоївся. Не було жодного зиску від дратівливости.

Керк продовжував тим самим рівним голосом, не зважаючи на посилення Джейсонового гніву. "Може ти й не називаєш це шахрайством, чесно кажучи мені байдуже. Як на мене у тебе може бути костюм з вшитими тузами чи електромагніти в чоботях. Але  ти виграєш. Я тут не для обговорення моральних принципів. Як я вже казав, маю до тебе пропозицію."

— Ми наполегливо працювали щоб заробити ці гроші, проте цього й досі не досить. Якщо бути точним, нам потрібно три мільярди кредитів. Єдиний спосіб здобути таку суму — азартні ігри із цими двадцятьма семи мільйонами у якості стартового капіталу.

— А мені що з того? — Джейсон запитав настільки холоднокровно, ніби в цій фантастичній пропозиції було зерно здорового глузду.

— Можете забирати все понад три мільярди, по-моєму чесно. Ви не ризикуєте своїми грішми, однак для вас краще заробити на все життя за умови, що ви виграєте.

— А якщо я програю...?

Керк на хвилинку задумався, йому не сподобався присмак такої можливости.

— Звичайно, є шанс, що ти можеш програти, я про це не думав.

Він прийняв рішення. "Якщо програєш — ну, тоді це просто ризик, на який ми повинні згодитись. Хоча гадаю, я тебе вб'ю. Ті хто загинув щоб здобути ці двадцять сім мільйонів заслуговують принаймні на це". Він сказав це тихо, без злоби і була це радше обіцянка ніж погроза.

Встаючи ногами на підлогу Джейсон, знов наповнив свій кухоль і запропонував один  Керку, котрий взяв його кивнувши вдячно. Він походжав туди-сюди, не в змозі всидіти. В цілому пропозиція розсердила його, проте водночас вона невиправно вабила. Він був гравцем, тож ця розмова була як обіцянка дози для наркозалежного.