Читать «Смертельний світ» онлайн - страница 103

Говорити було боляче тож Джейсон міг лиш посміхатися, однак вона знала, що він мав на увазі.

Керк подивився в нещасті на тіло мертвої людини. "Він був неправий, проте я знаю як він почувався. Я не можу покинути місто, не зараз. Комусь треба керувати поки відбуваються зміни. Твій корабель гарна ідея, Джейсоне, у тебе не буде нестачі в добровольцях. Хоча сумніваюся, що Бруко полетить з тобою."

— Звісно ж ні, — відрізав Бруко, не відриваючись від накладання пов'язки. — Тут є достатньо роботи просто тут, на Пирі. Тваринне життя, тягне на дослідження, що необхідно здійснити, прецінь, кожен еколог в галактиці хотів би приїхати сюди.

Керк повільно наблизився до екрану з видом на місто. Ніхто не намагався зупинити його. Він оглянув будівлі, дим досі стелився над обводом, а далі простягалась безмежна зелень джунглів.

— Ти змінив все це, Джейсоне, —  сказав він. — Зараз цього не помітно, проте Пир вже ніколи не буде таким як до твого приходу. На краще чи на гірше.

— Краще, — прохрипів Джейсон і потер зболілу шию. — Тепер зберіться і закінчте цю війну, щоб люди в це повірили.

Рез повернувся і по миті вагань в простягнув руку Керку. Сивий пирієць і собі відчував ту ж огиду торкнутися корчувальника.

Відтак вони потиснули руки, бо обидва були сильними чоловіками.

КІНЕЦЬ

^[1]                  Звільна, повільно