Читать «Смертельний світ» онлайн - страница 13
Гарри Гаррисон
У тьмяному світлі Джейсон ледь вихопив образ водія, проте він його впізнав. Звичайно, цієї людини він ніколи не бачив раніше, однак знаючи Керка, не можливо було не впізнати дебелу силу уродженця Пиру.
— Ти дав йому квитанцію Елуса, — сказав Джейсон.
— Звичайно. Вона заопікується кораблем і вантажем. Вони покинуть планету і будуть на безпечній відстані, перш ніж казино знайде зв'язок з Елусом. Тому тепер давай потурбуємось про себе. Я детально поясню план, щоб не було збоїв з твого боку. Я розкажу все повністю і якщо будуть якісь питання запитаєш коли я закінчу.
Тони команд були до того автоматичними, що Джейсон спіймав себе в ролі тихого покірного слухача. Хоч частка його мозку хотіла всміхнутися від поспішного припущення, що він може чогось не знати.
Керк завернув машину в густий потік руху покидаючи місто у напрямку космопорту. Розмовляючи він легко вів авто.
— В місті триває розшук, однак ми сильно відірвались. Упевнений касильці не захочуть афішувати свою погану фізичну підготовку, відтак не буде нічого настільки грубого як контрольно-пропускний режим на дорозі. Однак порт кишітиме всіма наявними в них агентами. Вони добре знають, коли гроші покидають планету, їх не повернути. Якщо ми прорвемось вони будуть певні, що гроші з нами. Таким чином зникнуть перепони для втечі корабля з військовим спорядженням.
Джейсонові слова видавали легке приголомшення.
— Ти хочеш сказати, що підкидаєш нас як мішені-тарілочки, щоб прикрити зліт корабля.
— Можна й так сказати. Проте, оскільки ми й так мусимо втекти з планети, не буде ніякої шкоди у використанні нашої втечі як димової завіси. А тепер стули писок поки не закінчу, як я вже казав. Ще раз переб'єш і я викину тебе на узбіччя.
* * * * *
Джейсон був впевнений, що він це зробить. Він зосереджено й тихо слухав Керкове дослівне повторення раніше сказаного. Тоді Керк продовжив.
— Офіційна авто-брама, ймовірно, буде широко відчинена для потоку транспорту крізь неї. Багато агентів буде в цивільному. Можливо ми навіть потрапимо на ділянку нерозпізнаними, хоча я в цьому сумніваюся. Втім, це не має значення. Ми проїдемо крізь браму до злітного майданчика.
— Все це дуже добре, — сказав Джейсон. — Проте що ж будуть робити охоронці весь цей час?
— Стріляти у нас і в один одного. Ми скористаємось метушнею, щоб втрапити на борт.
Така відповідь ніяк не могла заспокоїти розум Джейсона, однак на якийсь час він змирився з такою.
— Добре, нехай ми опинимось на борту. Чому б тоді їм просто не затримати зліт, поки їх люди не витягнуть і не поставлять нас до стіни?
Керк зміряв його зневажливим поглядом перш ніж він повернув погляд на дорогу.
— Я ж сказав, що корабель